Юля і Василь Григорчуки у перші дні вторгнення повернулися з Італії в Україну. Спершу волонтерили. А потім вирішили на Косівщині відновлювати дідівську справу – сироваріння, аби залишитися в Україні й мати можливість донатити на армію.
Почали робити сир у квітні 2022 року, бо сир робив Василевий дід, тато теж літував на полонині. Починали з десятилітрової каструлі молока, яке Василь брав у батьків. Казав: «Тато, ану показуйте, як має бути». А решту Василь здобував з досвідом, пише Репортер.
Замовленнями їх підтримали друзі. За перші гроші, що заробили з будзу, купили розгрузки військовим. Вартість молока перекрили своїми грішми. А потім Юля створила сторінку і потрохи розвивала бізнес, розповідаючи про сироварню в соцмережах.
Влітку на сироварні «Тирсіник» Григорчуки щодня переробляють пів тонни молока. В несезон – близько 300. Молоко купують у місцевих сімей в Баня Березові. Основний напрямок – будз і бриндза. Також роблять сирні кульки та фету.
Окрім розвитку дідівської справи із сироваріння, подружжя мріє розвивати у Баня Березові туризм і готується зовсім скоро приймати гостей у форматі Bed and Breakfast: проживання з власниками, у вартість включений сніданок. Юля каже, ще трошки й кімнати будуть готові.
Як на «Тирсінику» виготовляють сир і готуються приймати туриста, читайте у статті:
Коли в жилах тече молоко. Як на сироварні «Тирсіник» відроджують дідівську справу
