Тарифні протести, непідйомні платіжки, обурені люди, «вольові» рішення уряду та ще багато чого було минулими днями. Ще більше побачимо в лютому й березні, коли прийдуть нові рахунки. Наслідки цього всього зараз передбачити складно.
Але я у численних дискусіях досі стараюсь пояснити, як функціонує ринок газу в Україні, його особливості та загрози, які з’являються останнім часом. І буду продовжувати це робити. Бо вважаю, що кожен мусить знати все про те, за що він платить, пише Максим Карпаш у Репортері.
Проте, цього разу хочу підняти на рівень дискусії визначення, з яким ми дуже скоро познайомимось – енергетична бідність. Вперше цей термін було прийнято у вжиток у Великій Британії 1991 року. Означення було таким: «домогосподарство слід називати паливно бідним, якщо воно витрачає понад 10 % свого доходу на паливо задля підтримання належного рівня тепла».
Не зайвим буде згадати, що саме британські домівки й готелі вважаються одними з найпрохолодніших у Європі, адже більшість власників свідомо знижують температуру в приміщеннях задля економії. У цій країні витрати на опалення розглядають як питання національної безпеки, не менше.
Хорошою ілюстрацією є опубліковане у 2014 році урядове дослідження на майже 70 сторінках під назвою «Мінімальні здорові межі температури вдома взимку». Там дослідники пов’язують щорічно фіксовані орієнтовно 25000 надмірних смертей та хворобливість у зимовий період (грудень-березень) з температурним режимом вдома.
У підсумку є рекомендована температура – 18°С, але з певними особливостями залежно від віку та часу дня.
То як можна оцінити енергетичну бідність? Є три критерії, прийняті в ЄС: нездатність утримувати домівки достатньо теплими, заборгованість з оплати за тепло, кількість осіб, які живуть у будівлях із дахом, що протікає, пошкодженими стінами, підлогою чи іншими схожими проблемами.
Результати дослідження 2012 року такі. Країни ЄС, де люди найбільше не можуть опалювати свої домівки, – Болгарія (46 %), Литва, Кіпр, Португалія та Греція (25 %). Країни з найбільшими боргами за тепло – Греція (32 %), Хорватія, Румунія та Болгарія (28 %). Частка людей, що живуть у неналежних домівках, – Словенія (31 %), Кіпр, Латвія, Угорщина та Португалія (25 %). А найкраща ситуація – у Швеції, Фінляндії, Австрії, Данії та Німеччині.
Серед ключових причин енергетичної бідності виділяють низький рівень доходів, високу вартість енергії та низьку енергетичну ефективність осель. А можливими варіантами виходу називають схеми підтримки чи збільшення доходів населення, регулювання чи субсидування, капітальний ремонт будівель і домівок.
Частина причин та розв’язків є довгостроковими, решта – короткострокові. Єдине, що слід усвідомити усім (владі, регуляторам, споживачам, енергетичним компаніям), – простих рішень тут не існує.
До слова, в Україні субсидію призначають тим домогосподарствам, які витрачають понад 15 % сукупного доходу на оплату комунальних послуг. Минулого року її отримували понад 2 млн домогосподарств. Сподіваюся, уряду вдасться взяти ситуація під контроль і перейти до складних рішень.
Далі буде.
