В одній із статей Репортера було старе фото ділянки навпроти кінотеатру «Космос», датоване 1970-ми роками. Про довгу споруду під бляшаним дахом, що стояла перпендикулярно теперішній вулиці Незалежності, наш постійний читач Олександр Волков розповів одну історію.
Раніше там містились склади «Міськхарчторгу», з правого боку прилягали великі холодильні камери, а ще далі – гаражі автопарку. У 1976 році з «Міськхарчторгу» вивели овочеві магазини, створивши окрему організацію – Івано-Франківський плодокомбінат. Олександра Волкова призначили завідувачем магазину № 302 на вулиці Мазепи, 42, пише Репортер.
Наприкінці 1976 року в місто приїхала велика партія апельсинів. А з тропічними фруктами тоді було сутужно. Бананів франківці не пробували взагалі, а мандарини чи апельсини завозили лише під Новий рік. Інколи ще на 8 березня. Їх доставляли прямо з одеського порту. Апельсинів були два види: маленькі й кислуваті грузинські та великі й солодкі турецькі, що траплялися значно рідше. Втім, коштували вони однаково – рубль сорок за кілограм. Склади плодокомбінату розташовувались в кінці теперішньої вулиці Дудаєва, і саме туди завезли дефіцитні турецькі апельсини.
Більшу частину продали напередодні Нового року через магазинну мережу, чим викликали великий ажіотаж, скандали, ледь не бійки у чергах. В одні руки давали не більше 2 кг, але, як завжди, вистачило не всім…
Легенди Станиславова/Івано-Франківська: Хто з’їсть личинки на озері?
На овочевій базі лишилися 200 кг «директорського» фонду. Тримати їх там було небезпечно, адже склад регулярно перевіряли торгова інспекція, міліція, народний контроль. Після свят директор бази викликав до себе Волкова і наказав сховати апельсини. Для цього домовилися із «Міськхарчторгом» про безоплатну оренду одного холодильника, ключі від якого урочисто вручили Олександру Волкову.
А далі почалася спецоперація «Реалізація». Директор давав клієнтам записки на продаж апельсинів, а Волков у визначений час відчиняв холодильник і відпускав товар. На кілька тижнів чоловік перетворився на справжнього апельсинового короля, адже лише він мав доступ до екзотичних фруктів. Частину цитрусових він передав своїм постачальникам, які забезпечили магазин № 302 ходовою продукцією. Відтак, магазин виконав план, і працівники отримали премію. Контролюючі органи нічого не помітили. Певно, не хотіли. І це лише один із прикладів типового «совкового маркетингу».
Автор: Іван Бондарев
Де у Станиславові був арсенал і чому він не став окрасою Франківська (ФОТО)
