За весь час виступів збірної України на Олімпійських іграх нею було здобуто шість медалей у веслуванні на каное.
Першим “бронзу” в Пекіні у 2008 році виграв Юрій Чебан, який пізніше став дворазовим олімпійським чемпіоном – у 2012 та 2016 роках. Також бронзовими призерами в Ріо-де-Жанейро стали Дмитро Янчук і Тарас Міщук, які змагались у каное-двійці на дистанції 1000 метрів, пише Суспільне Спорт.
При цьому першою жінкою-призеркою в каное-спринті від України стала 24-річна Людмила Лузан. На Олімпіаді в Токіо у 2021 році вона фінішувала третьою на дистанції 200 метрів, а після взяла “срібло” у двійці з Анастасією Четверіковою на 500 метрах. Ці медалі стали історичними для української збірної.
Які емоції переживала після здобуття олімпійських медалей і як відновлювалась між заїздами Лузан розповіла в інтерв’ю.
Про хвилювання під час виступів на Олімпіаді-2020
“Я не скажу, що я переживала та мала сильне хвилювання. Це для мене все було дуже приємно. Я дуже чекала на ці змагання – Олімпійські ігри. Я їхала туди [до Токіо] тільки з позитивними емоціями, кожен день отримувала задоволення. Я налаштовувала себе тільки на позитивні емоції. Я знала, що це моя Олімпіада. Я їду туди перемагати, я їду туди за медалями, і в мене все вийде. Я отримала колосальне задоволення від цих Олімпійських ігор, усе склалось, я виграла дві медалі з двох можливих. Це – мрія. Але, авжеж, ще більша мрія – це олімпійське “золото”, і її я ще не досягла. Я вірю, що Париж мене чекає, і я зроблю все можливе для цього, бо я цим живу”.
Про паузу в змаганнях через пандемію COVID-19
“Перерва через коронавірус повпливала лише позитивно. Це був шанс зробити підготовку ще краще, зробити те, що я не встигла зробити попереднього року. Тож я сприйняла цю звістку лише з позитивними емоціями, стала більш умотивованою, стала більше працювати. Узагалі не бачу в цьому мінуси, тільки плюси”.
Про відновлення між олімпійськими заїздами
“Я не скажу, що ці змагання пройшли для мене максимально важко, бо, наприклад, якщо порівнювати чемпіонат Європи і світу, то я там ганяюсь на більшій кількості дистанцій і там ще більше заїздів. Дійсно, там я дуже викладаюсь, приходжу в номер після змагань і нічого не хочу. А зараз [у Токіо] були тільки дві дистанції. Я отримувала велике задоволення від цих перегонів. Бо в мене була ідеальна форма, мене дуже добре підвів тренер. У мене були сили викладатись на всіх дистанціях, ще й боротись у фінальних заїздах”.
Про усвідомлення себе призеркою Олімпіади-2020
“Я досі, напевно, не вірю, що в мене дві медалі з Олімпійських ігор. Здається, що це тільки мені нещодавно снилося. Лягала спати з цими думками, прокидалась із ціллю, що я маю бути там [у Токіо] і маю взяти ці медалі. Коли я взяла свою першу медаль в одиночці, я думала, що я прокинусь і мені скажуть: “У тебе нема медалі. Давай далі працюй”. Але зараз я вже починаю усвідомлювати. Я дуже задоволена. Однак я не можу зупинитись, адже моє “золото” чекає на мене в Парижі, і так само я ще планую виступити на чемпіонаті світу. Так що моя мотивація не змінилась. Я не готова розслаблятись, відпочивати, надалі продовжую дотримуватись режиму”.
Про вибір між медалями світової першості та Олімпіади
“Золото” чемпіонату світу чи “бронза” Олімпіади? Я виберу “бронзу” Олімпіади, адже ці змагання – це найвища сходинка в житті спортсмена, туди кожен мріє потрапити, але не кожному це вдається. Це дуже цінно. Я вдячна долі, що мені випав шанс побувати там і взяти ці дві медалі. Я не проміняю їх на жодну іншу нагороду. Авжеж, я ціную і чемпіонат світу, але він проходить кожного року, тож це зовсім інше”.
