Коли футболіст виходить на поле лише з лівої чи правої ноги, це вже нікого не дивує. Та мало хто знає, що практично в кожному виді спорту є свої прикмети чи забобони. Чимало їх мають і прикарпатські спортсмени.
Числа бувають різними
Певно, найбільше прикмет пов’язані з цифрами. Щоправда, в кожного вони свої. До прикладу, в українському ралі поки що ніхто не насмілюється брати собі стартовий номер «13». А от у Франківську часто можна побачити червону Honda CR-X з цим числом на дверях. Саме під «тринадцяткою» вже роками виступає івано-франківський гонщик, неодноразовий призер чемпіонату України з автослалому, володар кількох Кубків України Ігор Фальчук.
Свою думку про цифри має і юна легкоатлетка Анастасія Ткачук. Минулого року на європейському юнацькому фестивалі в Москві вона перемогла у забігу на 1000 метрів. Тоді мала стартовий номер 771, останньою в ньому була одиничка. Згодом на першій юнацькій Олімпіаді в Сінгапурі бігла під номером 714, який закінчувався четвіркою. Прибігла четвертою. Так, каже, остання цифра номера вплинула на результат.
Анастасія Ткачук. У Москві – перша, у Сінгапурі – четверта |
«Можливо, це просто збіг, але факт залишається фактом, – говорить Анастасія. – А взагалі моє улюблене число – 11. Може, тому я люблю стартувати з останньої восьмої доріжки, бо одинадцятої, на жаль, немає».
До слова, легкоатлети взагалі «славляться» забобонами. «Особисто в мене цього немає, – говорить Христина Стуй, учасниця Олімпіади в Пекіні. – Але знаю, що спортсмени обвішують себе шпильками, нав’язують на руки червоні ниточки, не миють перед змаганнями волосся. Забобонів є дуже багато».
Сила в бороді
«Класикою жанру» є звичка не голитися перед важливими подіями. Любителі щетини на обличчі є й на Івано-Франківщині. Серед них – спортсмен Прикарпатського автомобільного клубу Володимир Власенко.
«Автомобілісти взагалі мають багато прикмет, – каже Власенко. – Наприклад, машину обходять тільки ззаду. Намагаються не купувати бите авто. Також погана прикмета – зачепити машиною собаку на дорозі. Я ж просто не голюся перед змаганнями. Знаю, що так само роблять і деякі водії перед далекою дорогою».
Свою думку про щетину має неодноразовий чемпіон України та призер Європи з пауерліфтингу, а нині заслужений тренер України Василь Оробець. «В мене як спортсмена і тренера залишилася звичка за кілька днів до змагань не голитися, – розповідає він. – Чомусь здається, що так уся сила збирається в мені та втілюється на помості, або як у тренера передається спортсмену. Але звідки ця традиція взялася, не знаю».
|
Любитель числа 13 Ігор ФальчукНа фарт
Велику кількість забобонів має український богатир Василь Вірастюк. Він має свої фартові шорти, футболки та цілий ряд ритуалів. Перед змаганнями завжди в один і той же спосіб одягає шкарпетки та взуває кросівки, на старт виходить лише з лівої ноги. А ще Вірастюк ніколи не фотографується та не роздає автографи перед змаганнями та під час них. Якось він сфотографувався та отримав травму поясниці, дав автограф – пошкодив спину.
«З того часу я цих помилок не повторюю, – каже богатир. – Тепер, хоч стріляй у мене, давати автограф чи фотографуватись я не буду. Тільки після змагань».
«Не знаю чому, але я завжди намагаюся стати на татамі раніше за суперника, – розповідає дзюдоїстка з Надвірної Олена Сайко. – На зважуванні так само мені треба бути серед перших. Ще маю звичку до змагань не купляти ніяких сувенірів. Після – можна».
У спортсменки був період, коли з нею постійно відбувались якісь трафунки. «То я на ногу щось гаряче проллю, попечуся, то в каналізацію впаду, то, стрибаючи в басейн, спину подряпаю, то уламок дзеркала мені в ногу заб’ється, – згадує Олена. – Цікаво, що це ставалося за три дні до змагань. І завжди, не зважаючи на це, я виступала добре».
Хтось не вірить у прикмети, для когось це просто звичка, а хтось вважає забобони важливішими за вболівальників. Як би спортсмени не ставилися до цих містичних явищ, можна сказати впевнено, що без наполегливої праці жодна прикмета не стане запорукою успіху.
