У кожного свої мухи

Коли футболіст виходить на поле лише з лівої чи правої ноги, це вже нікого не дивує. Та мало хто знає, що практично в кожному виді спорту є свої прикмети чи забобони. Чимало їх мають і прикарпатські спортсмени.

Числа бувають різними

Певно, найбільше прикмет пов’язані з цифрами. Щоправда, в кожного вони свої. До прикладу, в українському ралі поки що ніхто не насмілюється брати собі стартовий номер «13». А от у Франківську часто можна побачити червону Honda CR-X з цим числом на дверях. Саме під «тринадцяткою» вже роками виступає івано-франківський гонщик, неодноразовий призер чемпіонату України з автослалому, володар кількох Кубків України Ігор Фальчук.

Свою думку про цифри має і юна легкоатлетка Анастасія Ткачук. Минулого року на європейському юнацькому фестивалі в Москві вона перемогла у забігу на 1000 метрів. Тоді мала стар­товий номер 771, останньою в ньому була одиничка. Згодом на першій юнацькій Олімпіаді в Сінгапурі бігла під номером 714, який закінчувався четвіркою. Прибігла четвертою. Так, каже, остання цифра номера вплинула на результат.

Анастасія Ткачук. У Москві – перша, у Сінгапурі – четверта

«Можливо, це просто збіг, але факт залишається фактом, – говорить Анастасія. – А взагалі моє улюблене число – 11. Може, тому я люблю стартувати з останньої восьмої доріжки, бо одинадцятої, на жаль, немає».

До слова, легкоатлети взагалі «славляться» забобонами. «Особисто в мене цього немає, – говорить Христина Стуй, учас­ниця Олімпіади в Пекіні. – Але знаю, що спортсмени обвішують себе шпильками, нав’язують на руки червоні ниточки, не миють перед змаганнями волосся. Забобонів є дуже багато».

Сила в бороді

«Класикою жанру» є звичка не голитися перед важливими подіями. Любителі щетини на обличчі є й на Івано-Франківщині. Серед них – спортсмен Прикарпатського автомобільного клубу Володимир Власенко.

«Автомобілісти взагалі мають багато прикмет, – каже Власенко. – Наприклад, машину обходять тільки ззаду. Намагаються не купувати бите авто. Також погана прикмета – зачепити машиною собаку на дорозі. Я ж просто не голюся перед змаганнями. Знаю, що так само роблять і деякі водії перед далекою дорогою».

Свою думку про щетину має неодноразовий чемпіон України та призер Європи з пауерліфтингу, а нині заслужений тренер України Василь Оробець. «В мене як спортсмена і тренера залишилася звичка за кілька днів до змагань не голитися, – розповідає він. – Чомусь здається, що так уся сила збирається в мені та втілюється на помості, або як у тренера передається спортсмену. Але звідки ця традиція взялася, не знаю».

Любитель числа 13 Ігор Фальчук

На фарт

Велику кількість забобонів має український богатир Василь Вірастюк. Він має свої фартові шорти, футболки та цілий ряд ритуалів. Перед змаганнями завжди в один і той же спосіб одягає шкарпетки та взуває кросівки, на старт виходить лише з лівої ноги. А ще Вірастюк ніколи не фотографується та не роздає автографи перед змаганнями та під час них. Якось він сфотографувався та отримав травму поясниці, дав автограф – пошкодив спину.

«З того часу я цих помилок не повторюю, – каже богатир. – Тепер, хоч стріляй у мене, давати автограф чи фотографуватись я не буду. Тільки після змагань».
«Не знаю чому, але я завжди намагаюся стати на татамі раніше за суперника, – розповідає дзюдоїстка з Надвірної Олена Сайко. – На зважуванні так само мені треба бути серед перших. Ще маю звичку до змагань не купляти ніяких сувенірів. Після – можна».

У спортсменки був період, коли з нею постійно відбувались якісь трафунки. «То я на ногу щось гаряче проллю, попечуся, то в каналізацію впаду, то, стрибаючи в басейн, спину подряпаю, то уламок дзеркала мені в ногу заб’ється, – згадує Олена. – Цікаво, що це ставалося за три дні до змагань. І завжди, не зважаючи на це, я виступала добре».

Хтось не вірить у прикмети, для когось це просто звичка, а хтось вважає забобони важливішими за вболівальників. Як би спортсмени не ставилися до цих містичних явищ, можна сказати впевнено, що без наполегливої праці жодна прикмета не стане запорукою успіху.