Уже другий рік в «Урагані» грає член збірної Польщі Павел Будняк. За цей час перший польський легіонер в історії «Урагану» став одним із ключових гравців команди. «Репортер» розпитав його про життя в Україні.
Ми спілкуємось у роздягальні манежу Коледжу фізвиховання після вечірнього тренування команди. Павел уже доволі добре розуміє українську, але говорити йому легше польською. Із труднощами перекладу допомагає лікар «Урагану» Михайло Даньків, який чудово знає польську мову. Тим часом також робить масаж капітану команди Роману Кіндратіву.
Будняк в «Урагані» з сезону 2012-2013 років, та історія його приходу в український футзал почалася ще у 2011-му. Тоді франківці гостювали в Польщі на традиційному турнірі Beskidy Futsal Cup. Як згадує Михайло Даньків, під час одного з матчів головний тренер «Урагану» Сергій Гупаленко помітив у складі польського «Рекорду» цікавого гравця.
Після гри Гупаленко з Даньківим підійшли до Павла, поговорили та запропонували грати в «Урагані». Домовилися, що через рік знову зв’яжуться та приймуть рішення. Так і сталося. 21 липня 2012-го Будняк підписав контракт із «Ураганом».
«У мене було ще кілька пропозицій із Польщі, з-за кордону, – розповідає Будняк. – Але я вже кілька разів бачив «Ураган» на турнірі в Польщі, бачив, що це серйозна команда, що тут грають дуже хороші гравці. До того ж, нині український чемпіонат є сильнішим за польський. Для мене це був виклик. Футзалісти з Польщі переходять до клубів Західної чи Південної Європи. А я вирішив податися на схід, подивитися, що буде далі».
Хоча контракт Будняк підписав у липні, та з Івано-Франківськом познайомився аж у вересні. До того їздив із командою на тренувальні збори й товариські матчі.
«Найважче було звикати до кириличних букв, – згадує Павел Будняк. – Пам’ятаю, коли вперше їхав по Україні, то вказівники на Івано-Франківськ читав як «Ібаго…», розпитував людей на заправках, але якось дістався. А далі треба було призвичаїтися до тутешнього життя».
Будняк приїхав на своїй машині, і на наших дорогах йому її дуже шкода. Каже, від кордону до Львова траса ще нормальна, а найважче – до Івано-Франківська. «З іншого боку, ваші дороги не дають водію заснути за кермом, – жартує Павел. – Дуже поважаю Михайла Даньківа, який щодня своїм авто їздить із Калуша до Франківська і назад. То направду треба мати мужність. А ще мене шокувало, коли минулої зими ми їхали командою на Львів і мусили вертатися, бо дорогу просто замело».
Павел Будняк полюбив Івано-Франківськ і місцевих уболівальників
У вільний час Павел любить шукати якісь цікаві місця. У Франківську йому подобається, що в місті є багато гарних ресторанів. Полюбляє відпочити й за містом. «У ваших ресторанах дуже смачна кухня, але їжа, яку я купую в магазинах – трохи гірша, – дивується він. – Не знаю, чому так. Загалом українська кухня мені подобається».
«Павел, скажи, що наші дівчата кращі», – сміється Роман Кіндратів. «Ай ні!», – парирує Будняк. До слова, він ще не одружений, та серце вже зайняте. Його наречена з Польщі, але часто приїжджає до Франківська та ходить на всі домашні матчі «Урагану». «Мені дуже подобається атмосфера на іграх, – каже Павел. – А ще я вражений місцевими вболівальниками, які всюди їздять за командою, навіть на такі далекі виїзди, як Луганськ чи Харків. Їхня підтримка для нас є дуже важливою».
У команді Павел добре спілкується з усіма одноклубниками, та на виїздах чи тренувальних зборах живе в кімнаті з воротарем Кирилом Ципуном. Загалом адаптація в команді для нього тривала два місяці.
Цього сезону «Ураган» стартував не зовсім впевнено. У перших чотирьох матчах команда набрала лише п’ять очок. Та Павел Будняк каже, що початок не завжди показує об’єктивну силу команди.
«Минулого сезону ми теж починали не найкраще, – говорить він. – Але попереду дуже багато матчів, а потім ще буде плей-офф. Кожен із нас в «Урагані» викладається на повну, тому ми ще покажемо, на що здатні».
