Спорт – чи на найкорисніший спосіб реабілітації людей з особливими потребами. Він не лише розвиває фізично, а й соціалізує, допомагає знайти сферу для самореалізації. Директор міського центру «Інваспорт» Марія Василюк розказує про спорт серед людей з інвалідністю в Івано-Франківську.
– Пані Маріє, яка наразі ситуація в місті зі спортом серед інвалідів?
– Непогана. У травні у нас відкрився зал для людей з особливими потребами – на Симоненка, 3в. Там можуть займатись спортсмени різних вікових груп і з різними особливостями. В одному приміщенні – зал для загальної фізичної підготовки зі спеціальним спортивним обладнанням, а в другому – ігровий, там можна займатися танцями, армспортом, гирьовим спортом, тенісом.
– Багато категорій спортсменів охоплюєте?
– Протягом цього року ми провели близько 50 заходів серед спортсменів різних категорій. Стараємося охопити всі вікові групи, починаючи з садочка і закінчуючи вже дорослими людьми. Для кожної категорії підбираємо оптимальні види спорту. Зокрема ми залучили діток з дошкільного закладу «Ластівка», дитсадочку реабілітаційного центру, а нещодавно провели спортивне свято до Дня святого Миколая серед дітей-аутистів у громадській організації «Світанок».
Також у нас ще є навчально-реабілітаційний центр у місті, який складається з двох шкіл: в одній займаються дітки з вадами інтелекту, а в іншій – з фізичними вадами. Ми намагаємося щомісяця проводити змагання в різних закладах. Є у нас спортивні події для дорослих від 18 років і старших, які вже працюють на підприємствах. Вони беруть участь у турнірах з настільного тенісу, голболу*. Співпрацюємо і з міським центром «Дивосвіт», куди ходить молодь від 18 до 35 років.
– Якими видами спорту займаються люди з особливими потребами?
– Для дошкільнят проводимо переважно естафети. Ділимо діток на дві команди, визначаємо переможців, але нагороджуємо всіх однаково. Старші займаються шахами, шашками, голболом, тенісом, армспортом, гирьовим спортом, пауерліфтингом.
– Чи виїжджаєте на змагання до інших регіонів?
– Поки що таке не практикуємо. Щоб поїхати, треба мати запрошення, певні кошти, адже це додаткові витрати. Більше намагаємось робити заходи по місту. Безперечно, окремі наші спортсмени виїжджають на змагання, але тоді переважно організатори покривають їхні витрати. А ми стараємось покращити матеріально-технічні умови для спортсменів, які беруть участь в українських та міжнародних змаганнях, допомагаємо їм в організації тренувальних зборів. Серед франківчан є й ті, хто брав участь у Глобальних іграх, в чемпіонатах світу. Найкращі у нас отримують грошові премії.
– Розкажіть більше про досягнення івано-франківських спортсменів.
– У легкій атлетиці серед спортсменів з вадами інтелекту у нас є Василь Біленко, Юлія Шуляр, Павло Волуйкевич. Вони вже не перший рік успішно виступають на різного рівня змаганнях, а у вересні брали участь у Глобальних іграх в Еквадорі, де посіли призові місця. Біленко здобув два «срібла» – у бігу на 110 м і 400 м з бар’єрами, Шуляр стала третьою в бігу на 200 м і другою в естафеті 4 х 400 м, а Волуйкевич здобув золоту медаль на 3000 м з перешкодами та бронзову – у бігу на 1500 м.
Роман Месик у жовтні виступав на Чемпіонаті світу серед людей з ураженням зору, інтелекту та опорно-рухового апарату та посів друге місце в метанні спису. Також у нас є футзаліст Володимир Рій, який минулоріч став чемпіоном Європи у складі збірної України.
– Вистачає спеціалістів, які працюють з людьми з обмеженими можливостями?
– У штаті центру «Інваспорт» таких працівників немає. Ми заручились підтримкою Обласної спортивної школи інвалідів, в якій працюють фахівці. У залі на Симоненка є інструктор Андрій Кривоніс. Він уже набрав три групи, у кожній з яких займаються люди з різними можливостями, та працює з ними щодня. Незабаром планується відкриття і четвертої групи, адже людей приходить дедалі більше.
– Що у ваших найближчих планах?
– Біля того залу на Симоненка є необлаштований спортивний майданчик. Сподіваємось, що наша влада допоможе, і ми зможемо привести його в порядок. Хочемо зробити багатофункціональний майданчик – для футболу, баскетболу, гри в городки. Там зможуть займатися не лише інваліди, а й мешканці мікрорайону. Ми вже розробили проект і, сподіваємось, реалізуємо його наступного року.
– Як впливають заняття спортом на реабілітацію людей з обмеженими можливостями?
– Це, по-перше, фізична реабілітація, по-друге, спілкування з іншими людьми, по-третє, можливість вийти з чотирьох стін, де інваліди проводять більшу частину свого життя, і позмагатись, перевірити свої сили і можливості. Люди приходять в зал, тренуються, і їм стає цікаво перевершувати самих себе: сьогодні я умовно підняв гирю 40 разів, а завтра вже спробую 45. Це позитивно впливає і на фізичний стан, і на моральний. Навіть просто проїхатись містом, побачити інших людей, потренуватись і досягнути певних вершин – це дуже важливо.
