Нині святкує свої 60 років Микола Пристай – легенда прикарпатського футболу, відомий гравець, бомбардир, тренер.
– Пане Миколо, з чого для вас почався футбол?
– У дитинстві я весь вільний час проводив на шкільному спортмайданчику в рідному селі, що знаходився біля батьківської хати. Грав у футбол. Після школи поступив до калуського хіміко-технологічного технікуму і тоді ж почав грати за юнацьку команду «Будівельник» у чемпіонаті області. Тренер «Будівельника» Борис Пазухін і рекомендував мене до юнацького складу франківського «Спартака».
В місті був справжній футбольний бум. «Спартак» виступав у першій союзній лізі, а цим могли похвалитися навіть не всі міста «мільйонники».
– На стадіоні, певно, був ажіотаж?
– Так, матчі на стадіоні «Спартак» (нині «РУХ») збирали багато вболівальників з усієї області. Команду, яка на 60-70 % складалася з місцевих вихованців, підтримували, навіть обожнювали. Ми були справжньою «візиткою» Прикарпаття.
Після дебютного сезону пішов виконувати обов’язок – в армію. Спершу опинився у Львові, а звідти мене направили до Луцька, де на той час базувалася головна команда Прикарпатського округу. В команді «Луцьк» (друга союзна ліга) відіграв два сезони, допоміг лучанам здобути бронзу в 1975 році.
Після служби в мене не виникало питань, куди повертатись, – додому. Хоча кликали і до львівських «Карпат», і до «Дніпра», і московського ЦСКА.
– За дев’ять сезонів у головній команді Прикарпаття що запам’яталось найбільше?
– Багато було. Я пам’ятаю практично всі свої забиті м’ячі. Пам’ятаю і свій перший хет-трик. «Спартак» тоді поступався фрунзенській «Алзі» 1:2, а закінчився матч – 5:3, ми перемогли. Таке не забудеш!
Запам’яталась і робота із тодішніми тренерами: Віктором Лукашенком, Віктором Кириченком, Віктором Фоміним, Віктором Жиліним, Віктором Тугаріним, Євгеном Рудаковим та Іштваном Шандором. Усі вони були різні у підході до гри та тренувального процесу, але всі прагнули перемог…
А от найбільшою невдачею, напевно, можна вважати те, що в 1981 році тоді вже команда «Прикарпаття» не змогла після дев’яти сезонів поспіль у першій союзній лізі зберегти там прописку.
– Як ви стали тренером?
– У 1987-му я почав працювати у Тисмениці тренером районної ДЮСШ. Можу відзначити, що у мене починали свій шлях у футболі Федір Пилипів, Роман Ярий, Юрій Сендецький, Михайло Ткачук і Зеновій Василів. А в 1991 році мене запросили до СДЮШОР «Прикарпаття», де я працював до 1995 року.
Потім дебютував у команді другої ліги – «Хутровик» (Тисмениця) – розпочав там кар’єру тренера професійної команди. Наступного року матиму ювілей – 20 років як треную професійні команди. За цей час працював у командах всіх українських ліг – від вищої до другої. Також маю успішний досвід роботи з жіночою футбольною командою (сміється – Авт.)
– Як думаєте, чому нині Івано-Франківськ взагалі не має професіонального клубу?
– Причин можна перераховувати безліч. Основне – у ставленні керівництва клубу до самого клубу. Прикро, що у команди фактично не було нічого, насамперед у плані матеріально-технічної бази. Без тренувальної бази, тренувальних полів, без клубного автобуса неможливо будувати та утримувати футбольну команду. Сьогодні це основа життєдіяльності будь-якого клубу. Цього в Івано-Франківську, на жаль, не було. Безпосередньо від керівництва клубу лунали слова, що ось-ось усе має вирішитись, але… як правило, не вирішувалось. В результаті місто із великими футбольними традиціями не має професійної команди.
Але я сподіваюся, що ми таки колись зустрінемось на центральному стадіоні Івано-Франківська на матчі за участі нашого місцевого професійного клубу в чемпіонаті України.
Довідка
Пристай Микола Семенович
Народився 26.11.1954 у селі Студінці Калуського району.
У складі івано-франківського «Спартака» / «Прикарпаття» виступав дев’ять сезонів (1974, 1977-1984), провів 317 матчів, забив 97 голів. Найкращий бомбардир за всю історію команди.
Виступав також за СК «Луцьк» (1975–1976, 66 матчів, 18 голів) і хмельницьке «Поділля» (1985, 32 матчі, 11 голів).
Працював головним тренером у командах: «Хутровик» (Тисмениця), «Лукор» (Калуш), «Енергетик» (Бурштин) та івано-франківських – ФК «Спартак», СФК «Прикарпаття», ФСК «Прикарпаття», «Прикарпаття-2», а також «Нафтохімік-ПНУ».
