Коли закінчується кар’єра

Кожен спортсмен рано чи пізно завершує виступи. Подальша доля складається по-різному й не завжди успішно. «Репортер» вирішив подивитися, чим нині займаються одні з найталановитіших спортсменів Прикарпаття?

Володимир Колесник секундує фіналісту чемпіонату України Арсену Різуну

Із рингу в крісло чиновника

Володимир Колесник. Відомий боксер, срібний призер чемпіонату світу 2001 року (Белфаст) у вазі до 60 кг, володар Кубка Європи, шестиразовий чемпіон України – з 2005 року працює чиновником. Щоправда, від спорту він далеко не втік, весь цей час є начальником відділу у справах молоді та спорту Коломийської міської ради.

У кабінеті Колесник не засид­жується, їздить на змагання, багато спілкується з молоддю. У 2010 році за відмінну роботу в галузі спорту йому вручили нагороду «Ніка-2009».

Цікаво, що нинішній держслужбовець знаходить час і на спортзал. Колесник працює тренером наскільки це дозволяє графік роботи в міськраді. А в грудні минулого року він знову вийшов у ринг, щоправда із полотенцем. Заслужений майстер спорту Украї­ни секундував коломийському боксеру Арсену Різуну під час чемпіонату України з боксу, який відбувся в Івано-Франківську.

Роман Гонтюк тепер відповідає одразу за дві збірні українських дзюдоїстів 

Головний тренер збірної

Зовсім недавно завершив спортивну кар’єру заслужений майстер спорту з Надвірної Роман Гонтюк, один із найвидатніших українських спортсменів. На двох поспіль Олімпіадах він виборював медалі. В Афінах-2004 – срібло, в Пекіні-2008 – бронзу. Обидві стали першими для України на цих іграх. У 2005 році наш дзюдоїст став бронзовим призером чемпіонату світу.

Днями Гонтюку виповнилося 30 років. І зараз він пробує себе на тренерській роботі. Восени минулого року в столиці Словенії Любляні відбувся чемпіонат світу з дзюдо серед юніорів. Для Гонтюка то були дебютні змагання на посаді головного тренера кадетської та юніорської збірних.

Дебют вийшов дуже вдалим. Вперше в історії українського дзюдо чоловіча юніорська команда здобула бронзову медаль чемпіонату світу в командних змаганнях. У битві за бронзу наші хлопці здолали збірну Голландії. Загалом на командний турнір заявилися 16 країн.

Цікаво, що завершення виступів у великому спорті не дало фізичного полегшення. За словами Гонтюка, коли почав тренувати, помітив, що навантажується не менше, ніж під час підготовки до Олімпіади. «Якщо чесно, то глибоко в душі ще важко змиритися, що я вже не діючий спортсмен, – каже Роман Гонтюк. – Ніхто не знає, можливо так ляжуть карти, що потрібно буде готуватися до Олімпійських ігор. Та все одно треба ще багато доводити своєю працею, що я не лише хороший спортсмен, а можу бути й тренером».

Український чемпіон у США

Іванофранківець Віталій Копитко почав займатися боксом у Івано-Франківську в 12 років. За свою кар’єру в аматорському боксі він вісім разів ставав чемпіо­ном СРСР та України. Боксерські виступи поєднував з медичною практикою, працюючи лікарем-дерматологом. На аматорському рівні Копитко провів більше 300 боїв.

У свої 44 роки Віталій Копитко почувається на відмінно

У 2000 році Копитко у Києві здобув пояс чемпіона за версією WBF. Він кілька разів захистив його та відправився у США. У 2007 році завершив свою кар’єру, згодом відкрив власну справу, «Vitaliy TKO», проводить приватні оздоровчі тренування. В нього займаються навіть літні люди. Заняття ґрунтуються не на «тяганні заліза», а на комплексі вправ, «списаних» з рухів тварин. За словами Копитка, це схоже на те, що свого часу робив легендарний Брюс Лі. Завдяки його методам літні люди відчувають себе молодими.

«You become, what you think about», «ти стаєш тим, про що ти думаєш» – це рецепт успіху від Віталія Копитка. Успіх, за його словами, це не кінцева мета, а весь шлях, який до неї долає людина. Головне – не зупинятися.