Днями на Прикарпатті відбувся Кубок Європи з фрістайл-сноубордингу. Україна вдруге приймала змагання такого високого рівня. У суботу, 19 лютого, на схилах туркомплексу «Буковель» екстремали змагалися у дисципліні Big Air (стрибки з трампліну з виконанням акробатичних трюків). Її поки що не внесли до олімпійської програми, але вона стає все популярнішою у світі.
Анонсувалася участь спортсменів з семи країн світу, але позмагатися зібрались 17 спортсменів з України, Росії та Польщі. Та навіть така відносно невелика кількість учасників не зменшила навантаження на організаторів. Вони звели 30-метровий трамплін, для якого нагромадили 60 тис. кубометрів снігу. Одразу скажемо, воно того варте. Направду перехоплює подих, коли у небо над мальовничими Карпатами безстрашно злітають спортсмени та ще й у повітрі виконують карколомні викрутаси.
Перемогу здобув фаворит турніру росіянин Олексій Соболєв. Друге місце – за ще одним представником Росії Дмитром Августиновим. Бронзу виборов дворазовий учасник Олімпійських ігор з Польщі Матеуш Лігоскі. Зі складу збірної команди України кращим був киянин Гліб Ложкін, який виборов восьме місце.
Єдиний представник Прикарпаття – Володимир Мацьків з Коломиї – посів 13 місце. Нинішній результат Володимира міг бути і кращим, але напередодні на тренуванні він отримав травму, тому виступив у міру своїх можливостей.
Це не перший старт 24-річного прикарпатця на Кубку Старого світу. Два роки тому в Києві серед 21 учасника він посів 15 місце. Займається сноубордингом вже 10 років. Каже, що в наших умовах це дуже непросто.
«В Україні фактично нема де тренуватися, немає відповідної інфраструктури, – розповідає Мацьків. – Треба їздити в Польщу, Австрію, влітку – у Францію. Там є спеціальні парки для сноубордистів. А я здебільшого займаюся на Драгобраті. Деколи з друзями за свої кошти будуємо трампліни і так тренуємося».
За словами коломиянина, ще одна проблема цього виду спорту в Україні – відсутність фінансування. Якби спортсменів заохочували, допомагали у тренуваннях і виїздах на змагання, сноубордистів було би значно більше. А за нинішньої ситуації екстремали просто втрачають інтерес до спорту. Адже треба думати і про те, як заробляти на життя. От і Мацьків, навчаючись у Чернівцях та працюючи в Коломиї, каже, що поступово сноубординг для нього відходить на другий план.
Прикарпатські чиновники говорять, що розуміють ці проблеми. «Аби наші спортсмени могли конкурувати з провідними зимовими країнами, нам потрібні відповідні умови, – розповів під час змагань начальник голов-ного управління у справах сім’ї, молоді та спорту ОДА Мирослав Карабін. – Незабаром у рамках програми «Олімпіада-2022» на Прикарпаття приїдуть експерти, і ми будемо визначатися, що треба будувати. Сподіваюся, це будуть об’єкти вже третього тисячоліття».
Хочеться вірити, що зимові види спорту на Івано-Франківщині таки будуть відроджуватись. А поки що 4-5 березня на «Буковелі» запланований Кубок Європи з фрістайлу у дисципліні «лижна акробатика». До слова, там теж візьмуть участь наші краяни.
До теми
Сноубординг – наймолодший з видів лижного спорту, що культивується Міжнародною федерацією лижного спорту (FIS). Приблизною датою його зародження вважають середину 1950-х років. Саме тоді завзяті прихильники серфінгу та скейтбордингу почали освоювати нову для себе поверхню – сніг.
Сьогодні система сноубордингу включає сім видів змагань, які досить чітко поділяються на дві групи:
1. Альпійські види: паралельний гігант і слалом, слалом-гігант, сноубордкрос.
2. Види вільного стилю: хаф-пайп, біг-ейр, слоупстайл.
У 1998 році сноубординг був уперше представлений у програмі зимових Олімпійських ігор змаганнями з паралельного гіганту. Олімпійська програма Солт-Лейк-Сіті (2002 рік) включала вже два номери: гігант та сноубордкрос. На зимових Олімпійських іграх у Туріні (2006 рік) до медальних розіграшів додались змагання з хаф-пайпу. Жодна з дисциплін лижного спорту досі не мала такого стрімкого олімпійського розвитку.
