Без бою не здаватись

В Івано-Франківську відбувся сьомий міжнародний турнір з боксу пам’яті майстра спорту Петра Мицика.

Ялта, 1987 рік. Тренер Володимир Вострецов з юними боксерами Ігорем Іванишиним та Петром Мициком (справа)

Відчайдушний характер

Петро Мицик народився у 1972 році. Боксом почав займатися з дитинства. Тоді у приміщенні теперішньої «Просвіти» діяла потужна боксерська секція товариства «Авангард». Мицика тренував Володимир Вострецов, який нині є заслуженим тренером з кікбоксингу та працює у спортивному клубі «Форум».

«У Петра був відчайдушний характер, – згадує його колишній тренер Володимир Вострецов. – Але спочатку він іноді пропускав тренування, й одного разу з педагогічних міркувань я навіть відрахував його з секції. Аби він знову займався, за Петра мали поручитися його друзі. Тоді він почав тренуватися серйозніше».

У 1980-х роках Петро поїхав з мамою на північ. Там продовжував займатися боксом, поступив до спортивного інтернату, став чемпіоном РРФСР серед юнаків – доволі солідний успіх на ті часи. Згодом Мицик повернувся до Івано-Франківська.

Вже у складі прикарпатської команди він виграв чемпіонат України ФСТ «Трудові резерви», взяв участь у першості СРСР цього товариства. Там його помітив старший тренер радянської збірної та запросив на чемпіонат СРСР, який відбувався у Красноярську. Медаль союзного рівня Мицику не підкорилась, він поступився у другому бою місцевому супернику.

«Петро мав добрий характер, а в ринзі був дуже непоступливий, – говорить Володимир Вострецов. – Пам’ятаю, в 1986 році на змаганнях у Броварах перед фіналом він зламав палець на лівій руці, і все одно просився боксувати. Ледве одягнули на руку рукавицю, бій він програв 3:2, і після цього рукавичку треба було розрізати, бо рука дуже розпухла. Фраза «не здаватися без бою» – саме про нього».

Серйозний бокс завершився, коли настали непрості 1990-ті роки, і треба було заробляти на життя. Та незважаючи ні на що, майстер спорту Петро Мицик завжди приходив на боксерські турніри чи просто до боксерського залу побачитися з тренером та колегами-спортсменами.

Серце Петра Мицика зупинилося раптово – він загинув у автокатастрофі. У тій аварії вижив Ігор Іванишин, який нині є віце-президентом Тисменицької районної федерації боксу та вже в сьомий раз організовує міжнародний турнір пам’яті свого друга.

Сьомий міжнародний

Цьогорічний турнір пам’яті Петра Мицика зібрав особливо велике представництво з-за кордону. До Івано-Франківська приїхали команди Молдови, Росії, Азербайджану, Польщі та Італії. Італійську збірну на турнірі очолював олімпійський чемпіон 1984 року Мауріціо Стекка. У його команді були одразу три чемпіони Італії, п’ятеро з них пробилися до фіналів, двоє перемогли у вирішальних сутичках.

Турнір тривав три дні – з 6 по 8 травня. До фінальних боїв вийшли п’ятеро прикарпатців. У вазі до 52 кг іванофранківець Степан Стефанишин поступився Костянтину Когуту зі Стрия. Андрій Іванишин став переможцем другої групи ваги до 56 кг. У вазі до 60 кг (2 група) Русланові Струку з Надвірної для золотої медалі не довелося боксувати. Його суперник з Молдови знявся з фіналу через травму. Микола Михайлюк з Тис­­мениці не зміг перемогти Назара Негрибінчика зі Львова у другій групі ваги до 69 кг. А Влад Харламов з Івано-Франківська через пошкодження руки не зміг відбоксувати з львів’янином Ігорем Сумченко у категорії до 81 кг.

У підсумку найбільше медалей найвищого ґатунку, аж п’ять, повезли додому львів’яни. Два «золота» вибороли італійці. По одному чемпіону мають команди зі Стрия, Рівного, Тисмениці, Надвірної, Донецька, Азербайджану та Польщі.

Переможці VII міжнародного турніру пам’яті Петра Мицика

1. Сергій Бізюк (Рівне), 49 кг
2. Костянтин Когут (Стрий), 52 кг
3. Олег Довгун (Львів), 56 кг (1 гр.)
4. Андрій Іванишин (Тисмениця), 56 кг (2 гр.)
5. Тигиран Симонян (Донецьк), 60 кг (1 гр.)
6. Руслан Струк (Надвірна), 60 кг (2 гр.)
7. Ростислав Герасимович (Львів), 64 кг (1 гр.)
8. Конрад Биструнь (Польща), 64 кг (2 гр.)
9. Даріо Морелло (Італія), 69 кг (1 гр.)
10. Назар Негрибінчик (Львів), 69 кг (2 гр.)
11. Андрій Данилевич (Львів), 75 кг
12. Ігор Сумченко (Львів), 81 кг
13. Габжибаба Гаджибабаєв (Азербайджан), 91 кг
14. Гуідо Віанелло (Італія), +91 кг