В тому, що війна калічить не лише тіла, а й душі, українці переконуються на власному досвіді ось уже третій рік. Та крім самих бійців, не менше, а часом і більше страждають їхні близькі. І якщо з фінансовою допомогою держава ще сяк-так дає собі раду, виплачує допомогу, то про соціальну і психологічну реабілітацію в чиновницьких кабінетах лише починають говорити. У Франківську допомоги згори й не чекають, справляються самі…
Продали все, що мали
Історія про Ігоря Чернецького, який рік тому переїхав в село Клубівці і почав власноруч переоблаштовувати стару хату на реабілітаційний центр для бійців АТО, облетіла чи не всі загальнонаціональні ЗМІ. Їздив у клубівецький “Бандерівський схрон” і “Репортер”.
Ігорю 36. Він з Хмельниччини. Має дві вищі освіти – юрист і військовий аналітик, служив в армії, майор. У 2010 році, коли до влади прийшли регіонали, залишив службу, поїхав на заробітки. Повернувшись, взявся з друзями та партнерами із Британії створювати інвестиційний фонд. Домовленості обірвала заява Януковича про відмову від асоціації з ЄС. 21 листопада чоловік вийшов на майдан у Хмельницькому, 29-го вже був у Києві. Пережив розгін в ніч на 30 листопада. А в січні відгуляв на Майдані власне весілля. В ніч з 18 на 19 лютого отримав поранення, потрапив у полон до тітушок. «З того полону нас визволили. Але так…витягнули тіла», – каже Ігор.
Ігор з дружиною Наталею
Потім було лікування. Спершу в Україні, потім у Чехії. Вже восени 2014-го Чернецький був у зоні АТО.
З Майдану в нього чотири поранення, з війни – дві контузії.
«Багато моїх майданівських загинуло під Іловайськом. Потім мав стосунок і до Дебальцевого – бачив хлопців до й після евакуації, – пригадує Чернецький. – Саме тоді почав думати про реабілітаційний центр».
Сума, яку треба було вкласти у відкриття центру на Київщині, де хотіла осісти молода сім’я, виявилась непідйомною. Тому вирішили переїхати на Прикарпаття. Продали все, що мали, і взялись за будівництво «Бандерівського схрону».
Будівництво “Бандерівського схрону” в Клубівцях
Учасники АТО займаються йогою у “Бандерівському схроні”
Будова триває й досі, але схрон вже прийняв чотири заїзди бійців на реабілітацію. А в Ігоря та його побратима Ігоря Дільного нині нове завдання – створити соціальний центр для сімей учасників АТО в Івано-Франківську.
До теми: Хто такий Ігор Дільний?
Набридло розбороняти чоловіка і жінку
«У нас за три роки війни ситуація складна. Статистика слабенька, але вона є. Від 35 до 60 % розлучень припадають на сім’ї учасників бойових дій. Це розлучення, пов’язані з війною. А кожна третя сім’я бійця АТО зазнає насильства від батька, – розповідає Чернецький. – Кількість учасників бойових дій буде лише зростати, відповідно збільшуватиметься і кількість сімейних драм».
«Бандерівський схрон у місті» має стати першим в Україні соціальним центром для усіх членів сімей учасників бойових дій. Тут працюватимуть аніматори, реабілітологи, масажисти, психологи – і з чоловіками, і з жінками, і з дітьми.
Так виглядатиме “Бандерівський схрон” у Франківську
«Це місце, де сім’ї мали б можливість збиратися і віднаходити свою рівноцінність, корисність один для одного. Місце, де не було б запитань чому та навіщо, а всі конкретно знали, для чого, – каже Ігор. – Робота з бійцями – це одне, робота з сім’єю – зовсім інше. Але в цьому є велика потреба».
За його словами, працювати з сім’ями – потреба часу. Ефективних програм такої реабілітації активісти не знайшли, тому взялися напрацьовувати свою.
«Грубо кажучи, доводиться експериментувати над людьми, – каже Чернецький. – Але вони ж самі до нас звертаються. Коли чоловік, який до війни голосу на жінку не підвищував, починає піднімати руку ще й на дітей, то просять і згоджуються на все. І маємо перші позитивні результати. За рік роботи у Клубівцях є приклади повернення в сім’ю, повної відмови від алкоголю, є й такі, що знайшли себе в новій справі і сімейні стосунки налагодилися».
Ігрова кімната
Працюватимуть в центрі психологи, майстрині, реабілітологи – всі волонтери. А далі й самі бійці.
«Братерство – цікава штука. Коли ви скажете бійцеві піти зробити щось, а воно йому не подобається, то він не буде робити. Але коли скажеш – зроби, бо треба для брата, – піде і зробить. Робота для побратимів надає їм крила», – каже Ігор Чернецький.
Масажний кабінет. До слова, на його облаштування команда отримала грант від “Теплого міста”
Окрім сімейного підходу, центр працюватиме за системним принципом. Відправились чоловік чи дружина в зону АТО – тут із сім’єю вже працює психолог. Повертаються у відпустку – з ними продовжують роботу. Не закінчується робота і після демобілізації. За словами Ігоря, потреби в реабілітації в людей різні, тож реагуватимуть на запити сімей.
«Чому я цим займаюся? Скажу відверто, набридло серед ночі їхати й розбороняти чоловіка і жінку. Зв’язувати побратима, везти його на Чукалівку чи Млинарську», – говорить він.
Надія на Бога і людей
«Бандерівський схрон у місті» – волонтерська затія. Приміщення для центру виділила міська рада – вулиця Нова, 19А. Нині власними силами бійці планують облаштувати ігрову кімнату, тренажерний зал, відпочинкову, два санвузли, масажний кабінет та інфрачервону сауну. Та крім коштів на облаштування, потрібні гроші й для подальшого функціонування закладу.
Кімната відпочинку
«Як буде далі? З Божою поміччю, – говорить Чернецький. – Будемо стукати, шукати. А ще маємо надію, що потрапимо у цільову програму фінансування закладів реабілітації на наступний рік».
У планах і мріях Ігоря вивести і сільський, і міський «Бандерівські схрони» на фінансову автономність – за рахунок роботи гончарної, різьбярської, ковальської майстерень бійців АТО.
А нині допомогти бійцям можна, переказавши кошти на рахунок 4149 6258 0858 0813 Приватбанку (Ігор Чернецький).
Можна допомогти і матеріалами – дошкою, плиткою і т. д. Ігор каже, йому так навіть спокійніше, ніж грошима. А зв’язатися з ним легко: 066 959 19 12, 067 946 73 74 або у мережі Facebook.
Comments are closed.