Тиждень тому в Івано-Франківську, нарешті, зібралася громадська рада з контролю за використанням коштів на ремонт доріг. Нарешті, бо створити її міські депутати вирішили ще навесні. Натомість, то довго обирали склад ради, то шукали приміщення для зборів… Але зібралися. І за півтори години окреслили кілька «больових точок».
Небажані фахівці
Нагадаємо, головою дорожньої громадської ради ще у квітні обрали Михайла Панчишина – активіста, який тоді на сесії запропонував прив’язати міського голову Віктора Анушкевичуса до крісла, аби той припинив їздити у відрядження. Дотепність пана Михайла так припала до душі депутатам, що вони вирішили не перебирати кандидатурами. Крім нього, до ради увійшли підприємці, перевізники, інші громадські активісти тощо. Але, як каже Панчишин, мер не прислухався до його побажань і включив у склад не всі кандидатури, які було б варто. За словами голови ради, він пропонував у склад людей, які раніше займалися виробництвом асфальту й добре знають цю роботу.
«У нас мало конкретних фахівців з використання коштів, – наголосив Михайло Панчишин. – Тому я двічі писав звернення до міського голови, де просив залучити до ради представників прокуратури, МВС, казначейства, ДАІ, управління прав споживачів. Але цього не було зроблено. Він навіть не включив до списку колишнього працівника облавтодору, який був начальником лабораторії з якості робіт, деталі знає краще, ніж ми, та хоче працювати».
Як зауважив Панчишин, відповіді від мера він поки що не отримав. Відтак він заручився підтримкою міських обранців, які на наступному засіданні міськради дадуть запит з приводу роботи громадської ради.
Чи прозріє міськрада?
Звісно, на зборах багато говорили про дороги та їхню якість. Акцентували на тому, що грошей нема, але якщо нічого не робити, то вони й не з’являться. Говорили навіть про те, щоб самим їздити до столиці «вибивати» гроші.
Одне з найважливіших питань – контроль грошей та якості робіт. А робити це можна буде тільки тоді, коли за всі роботи на дорогах відповідатиме балансоутримувач. У нашому випадку це – КП ДРЕУ, воно мусить відповідати за якість.
«От «Івано-ФранківськАвтоДор» зробив дорогу й забув, бо далі не його обов’язки, – каже голова асоціації перевізників Василь Бамбуза. – Потім хтось інший зробив і так само забув. А ми навіть не знаємо, скільки в ту дорогу «бахнули» грошей. Треба, щоб за все відповідала одна установа».
Головний інженер ДРЕУ Богдан Яцишин погодився з ідеєю. Каже, навіть якщо їхнє підприємство й не наймає виконавців, то серед тих, хто приймає роботу, мав би бути хоч один представник ДРЕУ. Бо з’ясувалося, що цього нема.
«На розі Василіянок і Тарнавського ремонт роблять кожного сезону, – продовжив Бамбуза. – Але там як не можна було їздити раніше, так і далі неможливо. Ніхто не може залатати яму. Хоч бери й заливай її свинцем або чавуном!».
А підприємець Ігор Бандура зробив акцент на виборі доріг для ремонту. «Хто у нас приймає рішення, які дороги треба робити? – спитав він. – Міська рада колись прозріє, що в неї під носом – шматочок нещасної Тичини-Новгородської, де збирається весь транспорт? Вважаю, це не питання грошей. Це питання того, що або хтось хоче щось робити, або не хоче».
Виявилося, які дороги ремонтувати, вирішують чи не всі, хто має до цього хоч якийсь стосунок. Більше того, як каже Богдан Яцишин, плани часто змінюються. «Раніше ніхто не говорив робити Дністровську, – зазначив він. – А от учора на нараді в мера вирішили, що там буде капремонт».
Вічне питання
Як розказав громадській раді Богдан Яцишин, роботу суттєво гальмує «грошове питання». Наприклад, вони зрізали асфальт на Будівельників, а продовжити роботи не можуть, адже боргують асфальтному заводу 700 тис. грн. Тому ті дають щодня тільки по 20 тонн – на забивку ям. Ще гірша ситуація з боргами міської ради перед ДРЕУ, там – 2,5 млн. грн.
Гроші просто розтрачаються, вважає громадський активіст Віталій Світлик. Мовляв, щороку роблять одні й ті ж дороги та ями. А якістю зробленого ніхто не переймається. За інформацією з сайту міськвиконкому, каже Світлик, торік робили вулиці Берегову, Вовчинецьку, Мазепи, Галицьку, Грушевського, Довгу і т. д. На кожну з них витратили де 50 тис. грн.., а де 100 чи 130 тис. Цього року робимо ті самі вулиці…
«Що таке 50 тис. грн.?! – заперечив Богдан Яцишин. – Один квадратний метр коштує 350 грн.».
Врешті, підсумував Михайло Панчишин, слід порадити міській владі організувати технічний контроль за експлуатацією та ремонтом доріг. І нагадав, що, наприклад, при СРСР був дорожній майстер, який відповідав за ту чи іншу дорогу.
Згадали й про те, що слід рекомендувати робити дороги у нічний час. Богдан Яцишин погодився – так простіше. Але організувати нічну роботу, на жаль, не так просто.
За півтори години члени громадської ради підняли дуже багато питань, найбільш болючих, на їхню думку. Вирішили – зустрічатися двічі на місяць, визначати пріоритети та говорити владі про прогалини в її роботі. А от що говоритиме влада – подивимось.
Comments are closed.