Кранівник з Бурштинської ТЕС допоміг забрати кам’яні брили, які блокували вхід до підземелля Галицького замку. Тепер археологи продовжать розкопки вхідних дверей нульового ярусу в’їзної вежі Галицького замку. Наразі вони завалені будівельним сміттям. Каміння, яке блокувало вхід, було величезне: одна брила важила близько 7,5 тонн, а інша — майже 9. Про це повідомляють на сторінці ДТЕК Бурштинська ТЕС, пише Репортер.
Завдяки професійній роботі кранівника з Бурштинської ТЕС, а точніше Галременерго, Івана Вільчика археологи національного заповідника «Давній Галич» нарешті відкрили вхід до підземелля Галицького замку! – йдеться в повідомленні.
32-тонний кран допоміг забрати кам’яні брили, які блокували доступ до цієї історичної пам’ятки. Це дозволило археологам продовжити розкопки вхідних дверей нульового ярусу в’їзної вежі Галицького замку, які наразі завалені будівельним сміттям.
Іван Вільчик, кранівник із 26-річним досвідом, працював з обережністю, щоб не пошкодити історичні камені. Каміння, яке блокувало вхід, було величезне: одна брила важила близько 7,5 тонн, а інша — майже 9. Через обмежений простір біля замку та вузьку дорогу кранівнику довелося ретельно обирати місце для встановлення крана. Щоб успішно підняти таку вагу на відстані 10 метрів, був потрібен саме 32-тонний кран.
Я двічі їздив на місце, щоб визначитися з розміщенням техніки. Добре, що мій кран не сильно габаритний, бо більший просто б не помістився, а менший міг би й не впоратися із завданням, – говорить енергетик. – Важливо було витягнути каміння, не пошкодивши його, адже це частина стіни замку, а значить частина нашої історії.
Іван Вільчик подякував археологам, які допомогли правильно закріпити вантаж. Тепер археологи мають можливість дослідити підземелля замку, яке не відкривалося століттями. Іван розповідає, що часто приїжджає з родиною на Галицький замок і спостерігає за відкриттями.
Ми любимо їздити сюди з дітьми, спостерігати, як археологи знаходять речі з минулого. Знаючи, що моя робота сьогодні допомогла відкрити нові таємниці для всіх нас, я відчуваю гордість, що взяв участь в цій історичній події, — каже Іван Вільчик.
