Тим, кому мало наших гір, як от мандрівникові Богдану Фаштризі, з найближчих можна порадити румунські. Чому? На те є багато причин…
Усе пізнається в порівнянні
Богдан Фаштрига родом з Яремче, але, каже, до 13 років в гори й не ходив, бо «був ще тим лінюхом». Та якось зламав ногу, місяць не вставав з ліжка, а потім іще три пересувався на милицях.
«За цей час мені все перевернулося в голові, оця прикутість до одного місця й вилізла тим, що я почав досліджувати околиці, – посміхається Богдан. – Друг дитинства повів за 20 хвилин від хати на якусь гору. Я такий: «О, та це ж гори!». А далі вище й вище. Мені ставало мало тих гір поблизу, тому потім пішли інші вершини в інших районах, в інших країнах».
Він уже був на Балканах, у Піренеях, в Альпах, горах Скандинавії й на Кавказі. Каже, далі буде ще. Наступного року в планах має пік Пік Абу Алі ібн Сіни на Памірі (колишній пік Леніна) – 7134 метрів. А зовсім скоро їде на Монблан — 4808 метрів.
Ще нещодавно Богдан ходив румунськими Карпатами. Каже, досліджує їх з весни минулого року, бо дуже цікаві. Радить усім, адже то близько й недорого.
У Прекрасному купатися зась
Цього разу в Румунії Богдан відвідав Роднянський масив, який ще називають Роднянськими Альпами, та національний парк Ретезат.
Каже, добирався туди автівкою через Яблуницький перевал до Рахова, а звідти на Солотвино до кордону. Проблем з прикордонниками зазвичай не буває. Далі треба доїхати до міста Сегед, де й можна закупитися провізією, а звідти — уздовж українського кордону вгору до мальовничого міста Борша. Тут є один із найстаріших та найбільший готичних храмів Європи та й містечко цікаве — середньовічне.
Найвища вершина Роднянських Альп — Петросул, 2303 метри, до неї веде гірський серпантин. Румунські Карпати вищі, ніж наші, скелястіші.
«Але гуцули такі самі, як і на нашому боці, — посміхається Богдан. — Лише катаються на румунських бляхах, а не на польських чи литовських, і спілкуються румунською. Натомість мотиви у співах, одязі, архітектурі — такі самі».
Далі по маршруту був Ретезат — неймовірний гірський масив із сотнею льодовикових озер. Розташований він в однойменному масиві Південних Карпат і входить в десятку найгарніших національних природних парків у світі.
[supsystic-slider id=606 position=”center”]
Вхід туди платний – 10 лей (68 грн). Ще з 20 лей за авто, яке можна припаркувати й залишити, а сам — на гору.
За словами Фаштриги, там всюди чисто й прибрано, хоч і туристів чимало — швейцарців, німців, самих румунів.
У парку можна розбити табір. От, у них був майже на висоті Говерли — 2050 метрів, поруч з озером Букура, найбільшим льодовиковим озером Румунії площею 8,8 га. Назва перекладається як — прекрасне.
Купатися там заборонено. Біля озера є хатинка рятувальників, які слідкують за порядком.
«При нас проводились рятувальна операція, – розповідає Богдан. – Одна жінка підвернула ногу й розбила голову. Рятувальники спускали її вниз, де вже чекала швидка. У них все дуже чітко працює. Наші рятувальники теж нічим не поступаються, хоч не мають такої матеріальної бази, як румунські. А їх хочуть розпустити».
Треба притулків
За словами Богдана Фаштриги, кожна частинка Карпат має свою унікальність та ідентичність, але наші Горгани – незрівнянні.
«Мені вони якісь такі прохолодні, містичні, в позитивному значенні цього слова, – говорить він. — От, виліз на Ретезат. Ну й виліз, подивився — і все. Жодних тобі стежок у жеребі, малолюдних місцин. У нас такі ще є».
А чого в нас нема, так це розвиненої інфраструктури та комфортних туристичних притулків. Впевнений, як буде це, то буде напрацьовуватися й культура гірського туризму серед людей.
«У нас є місця, в яких можна зупинитися, але це важко назвати притулком, – каже Фаштрига. – В моєму баченні притулок – це місце, де буде комфортна температура, можливість прийняти душ, навіть якщо це дорого. Де можна зарядити телефон, користуватися wi-fi, де будуть люди, здатні надати медичну, інформаційну чи якусь іншу допомогу. В тому притулку можуть чергувати рятувальники».
Подібні прихистки він зустрічав у горах Словаччини, Румунії, Польщі, Чехії. Богдан каже, то був би дуже перспективний громадський проект і в наших Карпатах, бо туристів не бракує. Сам готовий взятися, аби лиш були однодумці.
«Якось спілкувався з директором Карпатського національного природного парку й він пропонував будувати такий біля озера Несамовите, – говорить Богдан Фаштрига. – Це б вирішило кілька вважливих питань. По-перше, нинішній кемпінг там — катастрофа, вогнище на вогнищу. І там уже якась місячна поверхня, бо порубали чи не весь жереб. Також це вирішить проблему потрапляння туристів на Чорногорі в негоду, бо гроза там – це ой-йо-йой».
