Минулого тижня в Городенці скульптор Микола Янчак представив на громадську раду проект пам’ятника героям Небесної сотні. Він має намір виготовити його з бронзи, 2-3 тонни недешевого металу, приблизний кошторис – 3-4,5 млн. грн. Янчак заявив, що за свою роботу грошей не візьме.
Голова Городенківської РДА Василь Буджак, який і привів скульптора на громадську раду, запевнив, що вже є охочі взяти частину витрат на себе. Однак більшість активістів обурилася. Документація, підготовчі, монтажні роботи, виготовлення форми, постаменту і т. д. – пам’ятник вийде громаді у 5-6 млн. грн…
Микола Янчак вже представляв макет пам’ятника на своєму творчому вечорі в Городенці. Він – уродженець села Острівця, однак більшу частину життя провів у російському Сургуті. Має численні заслуги, однак є й таке, чим він не хотів би нині ділитися в Україні. В інтернеті є інтерв’ю Янчака журналісту російського ТБ «Север» під час його персональної виставки до 20-річчя Незалежності України. Серед 150 представлених макетів там був і міні-бюст Путіна. Микола Янчак зобразив його у формі полковника КДБ. Мовляв, на Путіна є попит, вже сімох виготовив, і настільних, і півметрових – хто які замовляє, а вилити форму не проблема. Там же представив і макет пам’ятника маршалу Жукову. Як і інші роботи, Янчак пропонував встановити його в Сургутському районі. Нині скульптор позиціонує себе патріотом України, наголошуючи на своєму перебуванні на Майдані…
Конкурс на встановлення пам’ятного знаку Героям оголосили Городенківська райрада, РДА та місцевий осередок «Свободи». На річницю загибелі Героя України, майданівця Сергія Дідича освятили перший камінь майбутнього пам’ятника на площі біля адмінбудинку. Охочі художники, скульптори, архітектори мають до 25 травня подати заявку на розгляд конкурсної комісії.
Голова райради Богдан Кобилянський каже, що вартість пам’ятника має бути в межах мільйона гривень. Голова фракції ВО «Свобода» в райраді Микола Олексин більш категоричний: «Не більше триста тисяч. У районі є червоний камінь, майстри, які вміють із ним працювати. А за шість мільйонів можна зробити в районі хоч якісь дороги. Небувала розкіш як для зубожілої Городенки, та ще й у час війни. Хтось зауважить, що на святе діло не шкода. Думається, що наші герої, які свідомо йшли на смерть не лише за достойне життя своїх краян, але й за зміни мислення, не дозволили б такого марнотратства».
Односелець Миколи Янчака, а нині мешканець США Ігор Джаман теж має свою точку зору: «Я б не робив пам’ятника, допоки війна не закінчена, і навіть після війни має пройти час. Як не прикро, але ще можуть бути жертви. Пам’ятники можна ставити, коли будуть віддані всі матеріальні борги загиблим. У США оцінюють життя вояка так – якби він не загинув, то приніс би в родину зарплатню до пенсії і ще 20 років самої пенсії. Оце і є матеріальна компенсація. Це дуже неправильно – витрачати 5-6 млн. на пам’ятник замість того, щоб, наприклад, дати по мільйону родинам загиблих. Вояки переживають більше за своїх дітей і дружин, ніж за своє життя. Бояться саме за їхній матеріальний стан у випадку трагедії».
На Майдані і в зоні АТО загинули вже сім городенківців: Сергій Дідич, Юрій Дутчак, Василь Білик, Степан Стефурак, Андрій Галай, Петро Безпалько, Дмитро Цалин. Минулої п’ятниці на місцевому штабі «Правого сектора» встановили меморіальну дошку на честь Дутчака. У Топорівцях відкрили скромний гранітний пам’ятник Стефураку. Місяць тому розгорівся скандал щодо облаштування меморіальної дошки на будинку, де свого часу мешкав Дідич. Власник одної з квартир протестував проти того, що там постійно горять лампадки…
