Роботу нині знайти складно. Що в Україні, що у Франківську. Особливо для молоді, а тим більше за фахом. Молодим спеціалістам часто доводиться погоджуватися на зарплату в 1-2 тис. грн. За інформацією обласного управління статистики, в минулому році середній розмір заробітної плати на Прикарпатті становив 2213 грн. А це багато? Отже, хто як заробляє в Івано-Франківську — люди та галузі.
Велика різниця
Одразу — про зарплати керівників приватних підприємств, усяких товариств і т. д. можна й не говорити, бо там усе дуже індивідуально та відомо лише на рівні чуток. До того ж, такої роботи мало. Люди там працюють з досвідом, знаннями та здібностями або зі зв’язками та лобі. Їхні зарплати можуть сягати десятки тисяч, а й то більше.
А от про їхніх найближчих підлеглих дізнатися можна точніше. Так, за словами керівника проектів з підбору персоналу консалтингової групи «Аміда-М. С.» Вікторії Гарасимішин, найбільше у Франківську заробляють головні бухгалтери (4-6 тис. грн.), шеф-кухарі (4-6 тис. грн.), торгові представники (2-8 тис. грн.), регіональні менеджери (5-6 тис. грн.) та банківські працівники (2,5 тис. грн. і вище). Маючи досвід, таку роботу знайти можна й нині.
Значно важче, каже Гарасимішин, влаштуватися за фахом архітекторам, дизайнерам, інженерам, психологам і технологам. Крім того, юристів і банкірів теж вистачає — конкуренція там велика
За словами заступника начальника управління праці ОДА Олександри Гринів, на Прикарпатті є велика різниця у зарплаті за видами економічної та промислової діяльності. Це обумовлено різним ступенем розвитку галузей. «Найвищі зарплати відмічені у працівників нафтодобувної, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, — говорить Гринів. — У цих галузях на 42,8-92,9% перевищений середній рівень по економіці області».
Однак, каже заступник начальника управління, атестація робочих місць і трудового процесу на підприємствах цих галузей свідчить: майже кожен четвертий працівник там працює в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам…
Бухгалтер завжди потрібен
«Чого в нашому місті найбільше? Кафе, ринок, магазин, — говорить керівник міського центру зайнятості Ганна Бандура. — Отже, туди в основному і потрібні спеціалісти. Тому на сьогодні у найбільшому попиті — продавці, бармени, кухарі, офіціанти. Непогані справи також і з гуртовою торгівлею, тому є потреба у менеджерах зі збуту або постачання».
Якщо ж говорити про фахівців з вищою освітою, то Бандура визначає тільки бухгалтерів. Мовляв, лише їм наразі ще реально знайти роботу. А от економістів роботодавці шукають вкрай рідко, у банківській сфері тривають скорочення, працівники звідти йдуть на «біржу».
Страждають навіть будівельники — ті, хто не поїхав за кордон. «Будівельна галузь, у порівнянні з тим, що було три роки тому, нині працює тільки на 30%, — говорить Ганна Бандура. — У нас колись інженерів-будівельників, мулярів, плиточників розбирали дуже швидко, їх іноді навіть не було на обліку. Зараз на обліку вони є».
До речі, є і пропозиції від роботодавців. За словами Бандури, «Тайко Електронікс» і ВО «Карпати» потребують в’язальників схемних джутів. Відтак, центр зайнятості має ліцензію на навчання таких фахівців і готує їх на курсах самотужки.
Вдома можна більше
Дехто може, не виходячи з дому, заробити цілком пристойні гроші через інтернет. Найчастіше нелегально, без податків, у кращому випадку — як приватний підприємець. Таку роботу можуть знайти філологи, журналісти, дизайнери, програмісти. Що більше працюєш у галузі, маєш більше портфоліо, то легше знаходиш собі нові замовлення. Якщо знати іноземну мову — ще краще, з-за кордону платять більше.
Як говорить програміст Андрій (прізвища просив не називати) найбільшою популярністю користуються IT-фахівці, програмісти, дизайнери та веб-дизайнери. Вони шукають роботу на фріланс-біржах в інтернеті. Найбільше пропозицій від російських сайтів. Для роботи з європейцями чи американцями треба знати мову.
«Звісно, за кордоном будуть платити в кілька разів більше, ніж у Росії, — каже Андрій. — А в особливо вдалих випадках до зарплати можна й нулик дописати. Наприклад, я працюю у службі технічної підтримки на хостингу, у мене восьмигодинний робочий день п’ять разів на тиждень, працюю вдома та отримую 500 доларів. Колись мені пропонували роботу в США, там значно менший обсяг — 2-3 години на день, а зарплата — 1000 доларів».
Журналіст може заробити 3-5 тис. грн. на написанні замовних статей для комерційних фірм, розповідає філолог Ірина (теж без прізвища). «Це так званий копірайтинг, коли пишеш рекламні чи презентаційні тексти для сайту замовника чи різноманітних каталогів, — говорить жінка. — Крім цього, я ще займаюся рерайтингом — це переписування існуючого тексту іншими словами».
Не всі бідують
Правда, великий мінус роботи на дому, що вона, як правило, не передбачає жодних трудових книжок і соціальних пакетів. Найчастіше гроші переводять на грошові картки. А ті, хто хоче працювати легально, або реєструються приватними підприємцями, або проводять кошти через підприємця-родича.
Зрештою, якщо рахувати неофіційні зарплати чи прибутки, то великі заробітки можемо нарахувати і в чиновників, і в лікарів, і навіть в освітян. Бо десь є хабарі, а десь приватна й не завжди офіційна практика. Адже не всі, хто на папері має малу зарплату, дійсно бідують. Але то зовсім інша історія…
Як не крути, а кожному фахівцеві варто мати своє так зване УТП (унікальна торгова пропозиція) та добру репутацію. Якщо твою роботу краще за тебе ніхто не зробить — і в нинішній Україні голодувати не доведеться.
