Село Озерце – одне з найвіддаленіших сіл Дубовецької громади. В селі є унікальне озеро, яке називають «Бірюзовим оком Опілля», більш ніж столітні церква та дзвіниця й доволі багато добротних хат. Але нині в Озерці живуть лиш троє людей, а ще дуже поганенько ловить мережа. І саме завдяки цій усамітненості й тиші село планують повернути до життя.
Іван Гергелюк живе з дружиною в одній з хат при в’їзді в Озерце, а по сусідству ще мешкає його кум. От це і всі тутешні селяни. Пан Іван працює в комунальному підприємстві сільради, простіше кажучи – він і є тією людиною, яка дивиться тут за порядком. Обкошує, доглядає.
Чоловік розказує, що ще в 1990-х роках Озерце було досить людним селом.
Як наші місцеві виходили з автобуса, то виходило пів «Ікаруса», – каже він. – Тут всьо було, люди тримали багато худоби, був магазин, село процвітало, діти ходили до школи в сусідніх Кінчаках.
Але десь у двохтисячних село стало порожніти, молодь виїжджала у більші міста, а то й за кордон. Тай сам чоловік каже, що досить тривалий час жили з дружиною у Франківську, але зрештою вирішили повернутися в Озерце. А з початком великої війни у рідне село повернувся і їхній кум.
Тож як жартує голова Дубовецької ОТГ Павло Андрусяк, Озерце – єдине село громади, де населення за час війни збільшилося на 50%.
Озерце – цікаве своєю історією, – розповідає Андрусяк. – Колись тут була велика громада – не тільки українська, а ще польська та єврейська. І, відповідно, воно було живе, а станом на нині тут живе троє людей. І ми бачимо, що проблема сіл, які вимирають, вона тут, у нас. Тож маємо думати, як повернути в ці села життя.
Оскільки в Озерці живе так мало людей і практично не ловить мобільний зв’язок, тож це й вирішили перетворити на фактор, який може привабити людей.
Ми кажемо, що пропонуємо тишу в цьому селі, – пояснює голова. – Але наше завдання – повернути сюди людські голоси.
Один із способів це зробити – унікальний фестиваль усної оповіді.
Це ще довоєнна ініціатива, ми запрошуємо людей сюди, аби вони ділилися спогадами, розповідали свої історії, – каже Андрусяк.
У продовження мистецької теми – в колишньому будинку культури планують створити творчу резиденцію.
Це не є щось нове, це загальна традиція, європейська. Приїжджає митець і він створює тут творчий продукт, – пояснює Павло Андрусяк. -Громада дає йому можливість тут пожити, подумати і щось створити. Продукт, який він створює, уже пов’язаний з Озерцем, тобто він дає туристичний поштовх для цієї місцевості.
Роботи в колишньому будинку культури уже почалися, але в час війни, звісно, складно прогнозувати, коли вони будуть закінчені. Як каже голова, першочергове завдання – перекрити дах, зробити вікна й двері, залити підлоги, аби приміщення, як мінімум не руйнувалося ще більше.
Крім того, ми розуміємо, що рано чи пізно постане питання ментальної реабілітації наших воїнів і отакі місця будуть цінні саме тим, що тут нема нічого зайвого, – продовжує Павло Андрусяк. – Тут можна прийти, подумати про якісь питання, які тебе турбують в житті, і не бігти нікуди, не брати телефон, не відповідати негайно на дзвінок.
