Олексію Лавріву із села Черніїв Тисменицького району 30 років. До війни він працював водієм на пекарні, розвозив хліб по магазинах, та разом з дружиною виховував двох донечок. Коли прийшла повістка, не вагаючись пішов у військкомат. Та тоді чоловік ще не знав, що служба в армії змінить його життя назавжди.
У 2015 році Олексія Лавріва мобілізували у прикордонні війська. Там чоловік прослужив рівно рік, потім підписав контракт і продовжив службу в 501 окремому батальйоні морської піхоти.
«Коли Олексій демобілізувався, то здавалося, він уже навіть не думав повертатися на війну, — розповідає дружина бійця Марина Лаврів. — Хотів влаштуватися на роботу. Але потім зустрівся зі своїми хлопцями і вирішив іти на контракт. Я була проти, намагалася його відговорити. Ми і сварилися через це, але він мене так і не послухав».
За словами Марини, з березня по листопад 2016 року Олексій проходив службу в зоні відповідальності оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь». Разом з побратимами боронив такі населені пункти, як Павлопіль, Талаківка, Водяне, Широкине.
Наприкінці листопада Олексій разом з санінструктором та ще одним військовим привезли побратимам харчі. Коли вивантажували допомогу, у вантажівку влучив ворожий снаряд. Тіло Лавріва прошило осколками. Крові втратив — близько двох літрів.
«Він чудом залишився живий, — каже Марина. — Вже в Маріуполі в нього кілька разів зупинялося серце. Медики повернули його до життя, але ліву ногу довелось ампутувати».
Зараз Олексій знаходиться в реанімації головного клінічного госпіталю в Києві. Попереду ще багато місяців лікування, адже в нього перебитий спинний мозок, численні переломи, втрачена чутливість нижче поясу.
Найближчим часом боєць має перенести чергову операцію на спині. Також лікарі боряться за його праву ногу, теж побиту осколками. Скільки ще буде таких операцій, наразі ніхто точно сказати не може.
«Поки що Олексія лікують безкоштовно, але скільки потягне реабілітація, ми не знаємо», — говорить Марина.
Волонтери, які опікуються пораненим, кажуть, що на відновлення, яке триватиме десь півроку, піде не менше 480 тис грн — приблизно 80 тис на місяць. Звісно, якщо реабілітація відбуватиметься за кордоном, то сума збільшиться в рази.
Та крім фізичних травм, в Олексія сильне психологічне потрясіння. Працювати з психологами він поки що відмовляється, тож дружині доводиться справлятися самостійно.
«Мені здається, що депресія вже потроху починає відступати, — розповідає Марина. — Він вже усвідомив, що з ним сталося, та розуміє, що треба боротися. Звісно, буває нервовим, роздратованим, говорить, що краще б помер, ніж так мучитись. Але я кажу, що то все дурниці, що він потрібен своїй сім’ї та якщо залишився живим, то має незавершені справи».
Зараз Марина майже не відходить від ліжка чоловіка. Сам він рухатись не може, тож їй доводиться щогодини перевертати його з боку на бік. Крім того, Олексію потрібно постійно розробляти уражені ділянки, щоб не атрофувалися м’язи. В основному цим займаються фахівці, але Марина каже, що медики показали їй, як треба робити то правильно, і тепер вона масажує сама.
«З самого початку лікарі давали не втішні прогнози, — говорить жінка. — Сказали, що через зламаний хребет і пошкоджений спинний мозок він більше не буде ходити. Але ми в це не віримо. Будемо боротись».
Аби доглядати за чоловіком, Марині довелось покинути роботу. На щастя, поки що фінансово їх підтримують волонтери. Однак на сьогодні головне для Лаврівих — зібрати гроші на реабілітацію. Тому вони змушені просити про допомогу благодійників.
Якщо ви маєте змогу допомогти Олексію повернутися до нормального життя, то перерахуйте кошти на його рахунок.
Картка Приватбанку — 5168 7427 0042 0197, Лаврів Олексій Богданович.
З дружиною Олексія Мариною можна зв’язатися за телефоном 066 790 98 84.
