«Нехай почують і зрозуміють нас ті, кому довелося пережити біль за страждання своєї дитини. У такі хвилини батьки не можуть відчувати нічого, крім єдиного бажання – якнайшвидше отримати кваліфіковану медичну допомогу для своєї дитини. Обставини, з вини яких дитині не було надано своєчасної медичної допомоги, насправді є об’єктивними – операція, яку проводив черговий травматолог, була складною та довготривалою. Але мали місце й додаткові незручності, які довелось перенести травмованій дівчинці та її мамі.
Ми уважно проаналізували всі претензії, пред’явлені до роботи приймального відділення і травмпункту обласної дитячої клінічної лікарні у статті «Приймальний неспокій або все найкраще – дітям?» («Репортер», №32 (534) від 11 серпня 2011 року). Висновки зроблені, недоліки усунуті. Прийнято рішення щодо призначення суперургентного (чергового) травматолога, який у разі нагальної потреби буде оперативно викликатись для надання медичної допомоги травмованим дітям.
Хотілось би додати, що нам, медичним працівникам, можна докоряти багато в чому. Наприклад, у відсутності достатньої кількості ліків, які надає лікарня для стаціонарних хворих. В тому, що бракує часу, який у повній мірі хотілось би приділити маленькому пацієнту і якого катастрофічно не вистачає, тому що на лікаря вже чекають інші діти, які так само потребують лікарської допомоги…
Єдине, в чому не можна нас звинуватити, – це в байдужості до життя та здоров’я наших пацієнтів. Адже у служінні їм – сенс нашої професійної діяльності.
Ми почули вас, ви нам не байдужі, й гасло «Все найкраще – дітям!» ми висловлюємо щиро і без сарказму».
Тарас Мельник, заступник головного лікаря з хірургічної роботи
