Котельня спотикання

Уже декілька років в Івано-Франківську то тліє, то знову спалахує конфлікт між мерією та ВАТ «Прикарпаттяобленерго». Сторони сперечаються за котельню на Індустріальній, 34. Перед початком опалювального сезону це питання стає ще актуальнішим, адже котельня обігріває чи не половину центральної частини міста.

«Репортер» звернувся за коментарями до перших осіб, представників сторін – учасниць конфлікту. Далі – пряма мова.

Олександр Бубен, голова правління ВАТ «Прикарпаттяобленерго»:

«Якщо ви­користову­вати футболь­ну терміно­логію, то зараз м’яч на боці мерії. Тому що ми вчергове внесли пропозиції та чекаємо відповіді.

Нині картина така: юридичні суперечки завершені, об’єкт належить ПОЕ; є заборгованість міста перед нами в розмірі більше 6 млн. грн., є виконавче впровадження з цього питання; є перемовини.

Крім того, існують ще два аспекти. Історичний – наша компанія цьогоріч святкує 80‑ліття, а її корені йдуть саме від Станіславської ТЕС, яка за ці роки перетворилась у котельню по Індустріальній, 34. Тобто є історична спадщина. Другий аспект – це капіталовкладення тепловиків, які останнім часом експлуатували об’єкт. І саме через це питання ми щоразу не могли знайти спільної мови. Бо коли доходило до паперів, то виявлялося, що це були не капітальні вкладення, а затрати на поточну експлуатацію. Але я не хочу зараз рахувати ті гроші, тому що суть в іншому – за цей час конкретно ми не просунулися ні на йоту.

Як ми плануємо вирішити це питання? Є виробничий цикл із трьох етапів, який не треба ламати. Генерація енергоносія, передача, продаж. Цей цикл може і повинен працювати ефективніше. Тому пропонуємо його модернізувати.

Генерація носія – не монопольна, а конкурентна послуга. Теплоносій генерує об’єкт на Індустріальній, 34. Там стоять котли, які виробляють лише тепло. Тож потрібно втілювати в життя інвест-проект, ставити когенераційну установку, що значно підвищить ефективність використання об’єкта. Ми працюємо над цим протягом 5‑7 років, ми готові, але наразі проект не рухається, тому що досі існує конфлікт.

Друга ланка – магістральні мережі. Саме в них були вкладені кошти міста. Передача тепла цими мережами – монопольна послуга, і тому вони сьогодні мають залишатися під контролем громади та міської влади. Крім того, у ТКЕ є бригади, які зможуть професійно займатися їх обслуговуванням, ремонтом тощо. Тобто цю частину об’єкта ми готові передати за мировою угодою.

Третє – продаж послуги споживачеві. Не можна забувати про людей, і в будь-якому разі послуга має бути якісною. І тут наша компанія пропонує створити спільне підприємство, яке дозволить об’єднати компетенцію обох структур, яке займеться збутом тепла, генеруванням рахунків, отриманням і розподіленням коштів. Звісно, розрахунки мають бути прозорими.

Останнє наше звернення було десь два тижні тому. На сьогод-ні офіційної відповіді ми ще не отримали».

Ігор Прокопів, директор ДМП «Івано-Франківськ­тепло­комун­енерго»:

«У ситуації, яка склалася, думаю, треба прийти до якогось мирового рішення. І пам’ятати про громаду міста, адже ця котельня забезпечує теплом близько 38 % іванофранківців.

На мій погляд, рішення може бути наступним. В енергетиків є бажання інвестувати великі кошти у спільний проект на території нашої спірної котельні. Це було би добре і для міста, і для обленерго, та могло би стати одним із пунктів мирової угоди, яка нині розглядається. Щодо мереж, абонентської плати і всього решта, то, вважаю, це треба залишити за ТКЕ. Тому що є аварійно-диспетчерське обслуговування, абонентська база, ремонтні служби. В цьому плані у нас в штаті є відповідні структури і спеціалісти.

Тому було би добре розмежувати таким чином: котельня і когенерація – за обленерго, мережі та обслуговування населення – за нами. Все це мало би бути прописано в мировій угоді. Так само, як і умови, на яких ТКЕ купувало би у ПОЕ теплоносій.

Спільне підприємство – це вже наступний етап, бо спочат-ку треба розібратися з базою. Треба врегулювати юридичні питання, дійти якихось мирових рішень, розібратись у ситуації чисто по‑людські. Щодо СП, то це – ідея обленерго, я її розумію: вони хочуть мати гарантовані поступлення за своє тепло, яке б вони нам реалізовували. І таке підприємство гарантувало б їм це як співзасновнику. Втім, наразі я не хочу говорити про СП, поки не вирішені юридичні питання.

Щодо співпраці у підготовці до опалювального сезону, то зараз ми все врегулювали. Ми працюємо, нам ніхто не перешкоджає. Спори спорами, а робота роботою.

У світлі останніх юридичних рішень, наскільки я знаю, майно вже не належить ТКЕ. Тому готувати котельню до зими, витрачати на це кошти ніби й не зовсім доцільно, але ми змушені це робити. Тому що відповідаємо за теплопостачання Івано-Франківська.

Я виступив на робочій комісії та просив її розібратися з двома питаннями. Перше, це експлуатація майна на сезон 2010‑2011 року, тобто має бути договір оренди за якусь умовну суму. Друге – укладення мирової угоди, щоб можна було нормально, цивілізовано працювати. Натомість, комісія нині призупинила роботу. Чому, треба питати не в мене.

Єдине, що можу сказати: планова підготовка котельні до опалювального сезону триває, зриву не має бути».

***

Отже, на словах ніби все добре. Вже ніхто ні з ким не судиться й не воює. Керівники обережно домовляються про співпрацю, а люди будуть з теплом. І тут, як це часто буває в розмовах з чиновниками, залишається відчуття порожнини. І що? Є об’єкт, який можна використовувати значно ефективніше для всіх, але… Є послуга, яка може бути суттєво якіснішою, натомість… Є гроші, які можна і треба інвестувати, втім…

Може пора таки прийняти остаточне рішення і вперед? Чи все переноситься на «після виборів»? Хочеться нагадати: вибори в Україні майже ніколи не закінчуються.