Уже кілька років в Україні говорять про необхідність створення соціального таксі. Більше того, у деяких обласних центрах уже є такі приклади. Мешканці з обмеженими можливостями мають змогу викликати соціальне таксі та зекономити на поїздці.
 У Львові соціальне таксі нормально працює з 2009 року |
У Івано-Франківську, за словами заступника міського голови Михайла Вереса, сьогодні живуть приблизно 13 200 інвалідів, з них 720 — діти. «Це багато, — каже Верес, — у наш час і здорові люди відчувають певні незручності, а інваліди — ще більше». Відтак, говорить віце-мер, наша влада працює над тим, щоб з 2013 року така служба запрацювала і у Франківську.
«Соціальне таксі — це дуже добрий крок для людей, які не здатні пересуватися самі, — говорить інвалід зору І групи пані Наталія. — Наприклад, мені, щоб дістатись у поліклініку, треба, щоб син відпрошувався з роботи та відводив мене. А в нього не завжди виходить. Якби була можливість викликати таку машину, це було б дуже зручно».
До речі, для нашого міста ця ідея не нова. Це питання піднімали ще у 2008-2009 роках. Як пригадує екс-заступник міського голови Зінаїда Федорук, виконком уже розглядав питання соціального таксі. Тоді не вистачило коштів…
«Там частково треба з бюджету дофінансувати, а частково передбачалося, що будуть залучатися кошти спонсорів, — говорить Федорук. — Тоді ми планували, щоби все ж таки була символічна плата. Бо з досвіду знаємо — дармові речі не цінуються».
Зінаїда Федорук додає: справа складна. Наприклад, у Львові це починали робити коштами гранту, а бюджет тільки дофінансовував. Тож поки грант був, то усе було добре, а щойно кошти закінчилися, почалися проблеми з фінансуванням.
Як розповідає Михайло Верес, вони зараз вивчають досвід сусідів. «У Чернівцях працює філія громадської організації «Народна допомога», яка взяла на себе основну частину фінансування, бо виграла грант. А з міського бюджету тільки трошки доплачують, — каже заступник мера. — І там інваліди платять принаймні за бензин».
Питання вже обговорили з представниками громадських організацій, які займаються інвалідами, та визначили, що це мають бути одна-дві машини. Потрібні два водія та диспетчер. У сусідніх містах диспетчером працює інвалід, який спершу приймає замовлення, а далі розподіляє, хто, коли й куди буде їхати. Таку ж структуру планують вводити і у Франківську.
Михайло Верес планує поспілкуватися із представниками «Народної допомоги», можливо вони погодяться частково фінансувати такий проект у нас. Адже наразі кошти потрібні тільки на зарплату, мовляв, транспорт уже є.
«У нас є навчально-реабілітаційний центр для дітей-інвалідів, — говорить Верес, — а він має машини, обладнані спеціально для інвалідів. Директор центру говорить, що машини він міг би віддати. Тому будемо консультуватися — можливо, візьмемо їх для соціального таксі».
Як каже віце-мер, ще місяць-два триватиме обговорення, потім напишуть програму і представлять її на розгляд сесії міськради. Бо так чи інакше, а потрібні кошти з бюджету. Коли таку програму приймуть, то інваліди матимуть право скористатися службою три-чотири рази на рік.
Також, говорить Михайло Верес, недавно він провів нараду з керівниками та представниками «інвалідських» громадських організацій, де озвучили ряд інших проблем, з якими міська влада планує допомогти.
«Я їм сказав, що всі проблеми ми не вирішимо, і попросив визначити основні, — продовжує заступник міського голови. — Вони назвали п’ять. Перше — озвучення світлофорів, адже понад 200 людей в Івано-Франківську є незрячими. Друге — соціальне таксі. Третьою проблемою вони назвали пандуси. Особливо це актуально у лікарнях та поліклініках. Четверта — ліфти, п’ята — туалети. Адже в місті фактично відсутні туалети для інвалідів».
Інваліди навіть конкретно сказали, де б вони хотіли бачити озвучені світлофори. Це чотири перехрестя: Тролейбусна-Галицька, Галицька-Дністровська-Новгородська, Незалежності-Бандери і Січових Стрільців-Пилипа Орлика, п’ятий — на Січових стрільців, поруч із головпоштамтом.
«Я мав розмову із директором КП «Міськвітло» та міським головою, — каже Верес, — і бачу, що є можливість вже цьогоріч озвучити ці п’ять світлофорів. Один світлофор — 8-9 тис. грн., тобто загалом треба віднайти до 40 тис. грн.».
А щодо пандусів, туалетів і ліфтів — будуть вивчати. Бо це обійдеться значно дорожче.
Опубліковано в рамках проекту «Доступний світ» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні
