Франківська дитяча екологічна станція разом із культурно-освітнім Гончаренко центром запустили серію заходів для дітей з Прикарпаття та тимчасово окупованих територій.
Пізнавальні заняття допомагають маленьким переселенцям адаптуватись до нового середовища та ближче познайомитися з довкіллям.
Як розповіла директорка станції Галина Глушко, заняття побудовані на розважально-пізнавальних активностях: діти грають, спілкуються з однолітками, вивчають екологію, самотужки проводять експерименти та саджають рослини.
Усі заходи проводяться в ігровій формі. Ми з малечею разом працюємо на грядках, у ґрунті, в тепличному комплексі. Висаджуємо рослини, поливаємо, – каже екологиня. – Ми проводили із Гончаренко центром спільну акцію «Посади ялинку». Всі діточки – й місцеві, й переселенці – залюбки беруть участь у таких заходах. І зараз, коли приходять до нас, то завжди перевіряють, як ростуть їхні ялиночки.
Читайте: Від війни і сирен. На Прикарпатті планують відкрити перший в Україні центр реабілітації дітей
Я приїхала до Івано-Франківська з Харкова. Мені тут дуже подобається, – поділилась відвідувачка занять, восьмирічна переселенка з Харкова Євгенія Шинкаренко. – На екологічній станції люблю саджати рослини, ми вже висадили огірки. Також на День Вишиванки розмальовували дерева. Це було красиво та весело. Ще було круто проводити досліди. Крім того, нас вчили вимірювати нітрати в помідорах.
За словами керівниці волонтерського Гончаренко центру в Івано-Франківську Оксани Кузьменко, у заходах беруть участь багато дітей-переселенців з тимчасово окупованих територій. Тому крім екологічного виховання, проєкт містить і соціальну складову.
Нам важливо, щоб попри війну, попри біль, який пережили наші діти, вони почувалися захищеними. Усі заходи, які проходять на Дитячій екологічній станції, дуже цікаві та пізнавальні. Але також вони дають малечі змогу зняти стрес і напруження, допомагають адаптуватись до життєвих умов, нового кола спілкування, культурних особливостей Прикарпаття, – каже волонтерка.
Дружба організацій почалася з акції «Сапа-паті», коли вимушені переселенці – постійні відвідувачі Гончаренко центру – разом із сім’ями приїжджали на толоку до Міської екологічної станції. Згодом ця співпраця перетворилася на повноцінне партнерство.
