Як відомо, 16 січня Верховна Рада ухвалила цілу низку «ручних» законів, а у вівторок, 28 січня, відмінила їх. Разом із відверто скандальними документами до голосування потрапив законопроект, про який говорили уже давно. Ним в Україні запровадили автоматичну фото- та відеофіксацію порушень правил дорожнього руху. Враховуючи, що автофіксація порушень і «листи щастя» в Україні вже діяли, то скоріш за все до цього закону ще провернуться. Що це обіцяє водіям?
Закон має назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі». Його опублікували в газеті «Голос України» 21 січня він мав набрати чинності через місяць від цього дня.
Автоматично мали фіксувати перевищення швидкості руху, проїзд на забороннитівй сигнал світлофору, їзду тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзд на
смугу зустрічного руху, порушення правил руху через залізничні переїзди.
В Україні вже діяла автофіксація, а водії ще добре пам’ятають «листи
щастя». Та процедура, виписана у цьому документі, вже зараз викликає
запитання в юрис.
Насамперед наведемо один із центральних постулатів закону – відповідальність за порушення, зафіксовані в автоматичному режимі, несе людина, за якою зареєстроване авто. Схема пропонується така. Коли апаратура зафіксує порушення, інспектор ДАІ за базами даних має встановити власника машини, винести постанову про штраф і надіслати її рекомендованим листом із повідомленням. До постанови додається фото авто в момент порушення, на якому має бути чітко видно номерний знак. Штраф треба заплатити протягом 10 днів із дня отримання постанови або ж оскаржити її в суді.
На папері все ніби гарно, але тут ховається величенька «свиня». В Україні машини часто продають / купують за довіреністю. Юридично власник автомобіля не міняється, він лише передає покупцю право користування та розпорядження своїм майном. Відповідно, не міняється й реєстрація машини. Отже, за новим законом, постанови про штрафи будуть приходити до людини, яка фактично вже не має стосунку до машини.
А ось і ще одна, просто таки вбивча норма закону – людина не підлягає відповідальності, якщо доведе, що машина вже не її власність або за кермом був хтось інший. «Презумпція невинуватості тут взагалі є проігнорованою, – говорить юрист «Івано-Франківської правничої агенції» Тарас Жарський. – Натомість встановлюється так звана презумпція винуватості – особа є винною у вчиненні правопорушення, якщо не доведе протилежного. Крім того, людину фактично змушують кожного разу звертатись до суду, що наразі є недешевим задоволенням».
Як підкреслює юрист, законодавці неоднаково підходять і до відповідальності фізичних та юридичних осіб. Так, якщо машина зареєстрована на фізичну особу, відповідальним є власник, коли ж мова йде про юрособу, то «розплачуватися» має конкретний водій. Хто керував машиною, даішникам має повідомити керівник підприємства. «Чому такий же принцип не встановили для фізичних осіб? – запитує Жарський. – Логічної відповіді на питання я не знайшов».
Як уся ця схема мала працювати на практиці – велике запитання. Буквально днями заступник начальника української ДАІ Володимир Резніков розповів, що ще не відомо, яка саме техніка буде працювати в Україні. Необхідне обладнання вже рік тестують лише в Києві. Він переконує, що апаратуру ставитимуть перш за все там, де часто стаються ДТП. Ці місця вже визначили, в Україні їх близько двох тисяч.
«У 2008 році при реалізації фотофіксації допустили помилку – вибрали неправильний технічний засіб, – говорить Резніков. – «Візир» – хороший радар в руках інспектора, але для фотофіксації він не підходить. Зараз не можна помилятися знову. Нова техніка має пройти державну експертизу, отримати захист від втручання і маніпуляцій даними».
Наразі точно зрозуміло одне – запровадження такого закону в життя займе значно більше часу, ніж місяць. Коли депутати повернуться до цього документа і який він матиме вигляд, покаже час.
До теми
Однією з перших почала запроваджувати дорожні камери Велика Британія. Першу камеру, яка фіксувала перевищення швидкості, встановили в Лондоні у 1992 році. До 2000 року камер на британських дорогах було вже 1600 штук, а штрафи від них отримували до 600 тисяч водіїв на рік. За неповні 10 років кількість загиблих у ДТП в країні знизилася в півтора рази. До 2011 року кількість камер досягла вже 6000 штук. Мудрі британці для економії залишають постійно ввімкненими лише половину з них.
