Прикарпаття вже місяць перебуває в “червоній” зоні карантину – мальовничі курорти нагадують міста-привиди, на дорогах – блокпости, а лікарі кажуть, що боротися з коронавірусом стало складніше.
“Коливаються показники, як тільки можуть”, – стривожено хитає головою лікарка Яремчанської лікарні Галина Мацюк. Пульсоксиметр на пальці пацієнта показує спочатку 91, потім – 89, а за декілька секунд – вже 87. Така сатурація – занизька: у здорової людини рівень кисню в крові має дорівнювати щонайменше 95, пише DW.
“Ти неправильно лежиш, Іване”, – звертається Галина Мацюк до пацієнта. Лікарка поправляє чоловіку кисневу маску і допомагає перевернуся на живіт. Саме на животі, у так званій прон-позиції, більшу частину часу мають перебувати пацієнти з важкими ковідними пневмоніями. Це полегшує дихання та знижує ризик смерті.
61-річний Іван хворіє на COVID-19 вже понад два тижні, майже весь цей час лікується у стаціонарі, розповідає його дружина Христина, яка сидить на сусідньому ліжку. Сам Іван говорити не може.
“Так оберігалися, старалися, навіть у церкву не ходили. Може, хтось з відпочивальників заразив. Чоловік першим захворів – потім я і дочка. Така жахлива хвороба”, – 56-річна жінка починає плакати і насуває на очі маску. Лікарка намагається її заспокоїти.
Пацієнти хворіють довше і важче
Галина Мацюк – завідувачка поліклініки та одна з двох інфекціоністок у лікарні в Яремче. Хворих на COVID-19 клініка у курортному карпатському містечку почала приймати в жовтні минулого року. Відтоді, розповідає лікарка, в інфекціоністів перекваліфікувалися і терапевти, і невропатолог. А оскільки ліжок в інфекційних боксах бракувало, для пацієнтів з коронавірусом переобладнали терапевтичне відділення. Нині у лікарні – 70 “ковідних” місць. Останніми тижнями майже всі вони були зайняті. Тож, на випадок ще більшого спалаху, декілька додаткових ліжок лікарі поставили у холі відділення.
Медики розповідають, що вірус став агресивнішим, а хвороба лікується довше та важче. “Десь із середини січня ми спостерігаємо зовсім іншу клінічну картину, – пояснює Галина Мацюк. – Це і кровохаркання, і ураження інших органів та систем – серцево-судинної, сечовидільної, периферичної нервової. Люди тривало температурять – по 12-14 днів”. До того ж, стан деяких пацієнтів раптово погіршується на 8-10 день, коли вже мало б починатись одужання.
“Ми втрачаємо досить молодих працездатних людей і не в силі їм допомогти, – скаржиться Галина Мацюк. – Коли на знімку практично немає легенів і ти розумієш, що втрачаєш пацієнта, а його рідні просять щось зробити – повірте, це не проходить безслідно”.
За словами лікарки, від початку року у невеличкій лікарні померло вже 18 хворих на COVID-19 віком від 37 до 80 років.
Брак персоналу та “вакциноскептицизм” серед медиків
Більшість хворих на COVID-19 у Яремчанській лікарні – залежні від кисню. Його нестача – найбільший страх лікарів та пацієнтів. “Навіть не хочу про це думати, бо для нас це буде катастрофа – це є життєво необхідним для людей”, – каже Галина Мацюк. – Ми спілкуємось з іншими районами і бачимо, що ситуація трошки напружена”. Утім, в Яремче перебоїв із постачанням кисню поки що вдається уникнути. Натомість проти іншої загальноукраїнської проблеми – нестачі персоналу – лікарня безсила.
“Ці хворі потребують зовсім іншої уваги, надання медичної допомоги є складним – багато маніпуляцій, треба поміряти сатурацію, перевірити тиск кисню у системі, багато паперової роботи, – перелічує лікарка. – Дехто боїться, а закон забороняє змушувати, тому що це зміна істотних умов праці і має відбуватися тільки за згодою медперсоналу”.
Як і більшість її колег, які лікують пацієнтів з коронавірусом, Галина Мацюк теж перехворіла на COVID-19. Щойно з’явилася така можливість, зробила щеплення. Щоправда, більшість персоналу вакцинації уникає. “Дехто має антитіла і вважає, що у нього немає потреби”, – пояснює лікарка. Інші ж просто не довіряють вакцині AstraZeneca після повідомлень у ЗМІ про те, що вона нібито є небезпечною.
Щоправда, охочих вакцинуватися в Яремче не бракує. Під час перебування журналістів DW у лікарні міста на щеплення залишками вакцини прийшли кілька десятків людей, серед них – вчителі та комунальники.
Хто “привіз” мутований коронавірус у Карпати?
Про те, що саме спричинило спалах коронавірусу в Івано-Франківській області, лікарі та експерти досі не мають однозначної відповіді. Серед причин називають масове повернення заробітчан, які приїхали додому на різдвяні свята – на Прикарпатті їх відзначають тривало та інтенсивно.
Ще одним фактором, вочевидь, став масовий туризм – на гірськолижні курорти взимку приїжджали тисячі людей з усіх куточків України та навіть з-за кордону.
“Вони можуть оселятися в Яремче, а кататися на лижах у Буковелі, – пояснив в інтерв’ю DW головний санлікар області Руслан Савчук. – Там вони можуть інфікувати тих, з ким перебувають у контакті. І ось ці інфіковані люди теж пороз’їжджаються по своїх домівках, по своїх регіонах”.
“Червоною” зоною Прикарпаття оголосили наприкінці лютого. Проте відтоді найбільший в Україні гірськолижний курорт “Буковель”, а також численні готелі і приватні садиби регіону працювали ще понад два тижні – хоч і з певними обмеженнями. На карантин “Буковель” закрили лише 13 березня, а біля села Поляниця, де розташований курорт, облаштували блокпости поліції та Нацгвардії. За словами Руслана Савчука, потрапити в Поляницю нині можуть лише місцеві або ті, хто там працює.
Утім, як переконалися журналісти DW, насправді контроль на КПП – символічний. На одному з блокпостів біля Поляниці автівку журналістів взагалі не зупинили – попри номери іншого регіону. На іншому КПП не змогли поміряти температуру – зламався термометр. До того ж, як пояснив один із поліцейських, не пропустити подорожуючих, навіть із підвищеною температурою, вони просто не мають права: якщо таку людину виявлять, лише попросять звернутися до сімейного лікаря.
“Буковель” хоче відновити роботу
Утім, попри рекомендаційний характер заборони на в’їзд та не завжди справні термометри на КПП, туристів у селі Поляниця дійсно майже немає. Адже, хоча знайти вільний номер у численних садибах курортного регіону тепер не проблема, у “Буковелі” діє заборона на роботу підйомників – покататися на лижах не вийде.
Щоправда, представники курорту такі обмеження називають несправедливими, а зв’язок між спалахом коронавірусу і туризмом – недоведеним.
“Наразі над цією справою працюють наші юристи, – зазначила в інтерв’ю DW прессекретарка “Буковелю” Віталія Васильчук. – Згідно зі всіма законами, нормами та постановами “Буковель” мав і має право працювати”. За словами Васильчук, закриття курорту на карантин було “заполітизованим” рішенням, а місцеві мешканці, які живуть за рахунок туризму, терплять великі збитки.
Закритим на карантин “Буковель” залишатиметься до 27 березня. Чи будуть обмеження пом’якшені вже наприкінці тижня, наразі невідомо. Завдяки локдауну у регіоні вдалося досягти значного зниження захворюваності – з майже 900 інфікувань на день наприкінці лютого до 351, які були підтверджені 23 лютого, а у Яремчанській лікарні навіть звільнилося декілька місць. Щоправда, лікарі поки що обережні у своєму оптимізмі. Тож, резервні ліжка для ковідних пацієнтів поки що залишаються у холі.
