У грудні Прикарпаття сколихнула новина про те, що в Івано-Франківську вихователь дитсадка померла від дифтерії. Тоді повідомлялося, що жителька Опришівців, яка працювала вчителькою школи-дитсадка ім. Софії Русової, що на вулиці Василіянок, могла померти від нині рідкісної дифтерії.
Жінку поховали 18 грудня. Людей, котрі прийшли провести її в останню путь, попередили не контактувати з тілом під час прощання.
Як розповів «Репортеру» Віталій Фіглевський, заступник начальника головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Івано-Франківській області, жінку госпіталізували 13 грудня.
«До нас тоді поступило термінове повідомлення про інфекційне захворювання, — говорить Фіглевський. — Вона поступила в першу міську клінічну лікарню на вулиці Матейка. Попередньо їй встановили діагноз — дифтерія».
У Франківську одразу відбулися протиепідемічні заходи. Вдома в жінки та в дитсадку працівники СЕС провели дезінфекцію. Обстежили 330 людей, які мали контакт із хворою. Серед найближчого оточення жінки провели антибіотикопрофілактику.
Протягом 10 днів (інкубаційний період дифтерії) за всіма «контактними» відбувалося спостереження. Моніторять ситуацію й досі. За цей час випадків дифтерії в місті не реєстрували.
Хвору жінку оглядав і доцент кафедри інфекційних хворіб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету (ІФНМУ) Олександр Бойчук. Його викликали до лікарні як консультанта. У жінки вже зупинялося серце. Так себе проявляв дифтерійний міокардит — одне з найпоширеніших ускладнень при дифтерії. Їй забезпечували кисневу підтримку, вентиляцію легень тощо.
«Я встановив діагноз — дифтерія гортані тяжкого ступеня, дифтерійний міокардит, — розповідає Бойчук. — Транспортувати хвору до інфекційної лікарні не було ані потреби, ані можливості, бо вона перебувала у вкрай тяжкому стані. Біля неї постійно були реаніматологи, інфекціоністи, отоларингологи».
За словами Бойчука, перед зверненням до лікарів, жінка хворіла два тижні. Стан був таким, що її одразу привезли до реанімації. Та якби медики могли втрутитися в ситуацію раніше, то й лікування було б ефективнішим. Жінка померла в лікарні.
Як каже Віталій Фіглевський, цим випадком зацікавилися в Києві. Тому посмертні зразки були відправлені в ПЛР-лабораторію столичного Центру по контролю інфекційних захворювань. Назва лабораторії є скороченням методу дослідження — полімеразна ланцюгова реакція. За його допомогою можна виявити ДНК збудників різних інфекційних захворювань.
29 грудня із Києва прийшов висновок лабораторного дослідження. У ньому зазначили, що «ген дифтерійного токсину не виявлено». Діагноз дифтерії зняли та встановили посмертний діагноз — гострий гнійно-некротичний ларингіт.
«Діагноз дифтерії — це діагноз, перш за все, клінічний, тобто встановлюється на основі типової клінічної картини, і зразу ж, відповідно, вимагає специфічного лікування, — коментує Олександр Бойчук. — Всі ж методи лабораторного обстеження є допоміжними, вони вимагають певного часу на виконання, і за їх допомогою можна підтвердити цей діагноз. Результативність лабораторних методів дослідження залежить від багатьох факторів — наприклад, чи отримував пацієнт лікування до забору матеріалу на дослідження, тривалість захворювання до моменту взяття матеріалу, чутливість лабораторних діагностикумів, методика виконання дослідження тощо».
Епідемія дифтерії вирувала в Україні у 1990-х роках. Тоді різко зменшився відсоток щепленого населення. Причина — вакцину робили на території Росії, а після розпаду СРСР її перестали завозити. Це призвело до епідемії.
Ті страшні роки добре пам’ятає доцент кафедри дитячих інфекційних хворіб ІФНМУ Богдан Зубик. Тоді він був обласним дитячим інфекціоністом, щодня їздив по області та аналізував усі випадки.
«Піком був 1994 рік, коли в області захворіли понад 100 людей, найбільше — в Яремчому, — пригадує Зубик. — Тяжкі випадки були в Надвірній, Коломиї, Долині та й у самому Івано-Франківську. Хворіли й помирали і дорослі, і діти. Всього у 1990-х роках в Україні від дифтерії померли близько 700 людей».
Тоді терміново провели масову позапланову вакцинацію населення. Завдяки тому, що кількість вакцинованих збільшилася до 90-95 %, епідемію вдалося зупинити. Це сталося лише у 2000 році. Відтоді в Україні реєструються лише поодинокі випадки. Нині відсоток щеплених знову різко падає.
Як каже головний спеціаліст з епідеміології Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Марія Бойко, будь-які вакцини в область надходять централізовано, оскільки закупівлю здійснює міністерство охорони здоров’я. Останні поставки вакцин проти дифтерії для підлітків та дорослих були ще в 2011 році. Відтоді — вакцинували лише дітей до п’яти років комбінованими вакцинами проти дифтерії, кашлюку, правцю.
Статистика по щепленнях — направду страхітлива. Серед дітей до одного року захищені від дифтерії лише 20%, серед старших року — 23%. Серед шестирічних дітей проти цієї хвороби нині щеплені одиниці. Дорослі не щепляться взагалі, а мали б вакцинуватися кожні 10 років.
«Нас чекає спалах дифтерії, — підкреслює Богдан Зубик. — Єдиним способом попередити його є масове щеплення. Коли в серпні 1993 року в Негівцях Калуського району від дифтерії померла 15-річна дівчинка, то наступного дня під медпунктом стояло все село. До того часу ніхто не хотів щепитися. Нині відсоток щеплених знову різко впав. Це може призвести до нової епідемії дифтерії з тяжкими наслідками».
