У франківській міській дитячій лікарні лежать двоє восьмимісячних братиків – Сашко та Андрійко. Голодними та недоглянутими їх вилучили у горе-матері. Історія малюків потрапила в соцмережі й чужі мами завалили їх подарунками та ласкою, а телефон служби у справах дітей обривають охочі їх всиновити. Але не все у цій історії так просто. Що чекає цих дітей, розбирався «Репортер».
Такого ще не було
Зараз Сашко та Андрійко – двоє усміхнених і життєрадісних хлопчиків. Вони з цікавістю реагують на чужих і радо йдуть на руки. Бавить малечу весь персонал інфекційного відділення міської дитячої клінічної лікарні й не тільки вони. Навколо цих маленьких пацієнтів справжній ажіотаж – до них постійно приходять чужі мами.
«Такого не пам’ятають навіть лікарі, які пропрацювали тут 30-40 років, – розказує лікар хлопчиків Ірина Вялова. – Мами гуртуються між собою, дзвонять, питають, що купити. Ми вже кажемо: не несіть памперси, їжу, присипки, бо вже аж забагато. Єдине, що можна, то це теплий одяг, бо у них нічого такого нема, а треба буде їх у чомусь перевозити».
Хлопчики тут з 2 жовтня, продовжує лікар, а ажіотаж почався буквально кілька останніх днів, коли одна з мам, дитина якої теж тут лікувалася, розмістила допис у соцмережі. І відтоді лікарі дивуються як силі інтернету, так і силі материнської любові. Щоправда, любов та від чужих для хлопчиків жінок, рідна ж мама їх не впильнувала.
«Діти до нас потрапили з тяжкими опрілостями, починаючи від поясу й до нижніх кінцівок, з набряклою шкірою на ніжках, – каже лікар. – Вони були з ознаками респіраторного захворювання, покашлювали, мали сопельки, стоматити в ротику, відставали у розвитку від ровесників, бо на вісім місяців вже б мали самостійно сидіти, стояти біля опори… Так само замала вага була».
Зараз із дітками усе гаразд – вони добре набирають вагу, мають гарний апетит, стоять, сидять. Жодних хронічних чи спадкових хвороб не мають. Лишилося тільки долікувати застуду. А потім їх відправлять у Надвірнянський будинок дитини.
Стосовно рідної мами у лікарні кажуть, що бачили її лиш один раз – того дня, коли привезли дітей. Лікарі не були певні, чи мають право пускати її до малюків, тож відправили до юриста. «Вона пішла і більше ми її не бачили», – каже лікарка. Разом з тим додає, до якогось часу за дітьми доглядали нормально.
«Щось у тій сім’ї сталося, може, з місяць тому. Бо якби так за ними дивилися від самого народження, то я не знаю, щоб було, – пояснює Ірина Вялова. – А так вони поступили з гіпотрофією тільки першого ступеня, анемією тільки першого ступеня… До певного часу хтось доглядав адекватно».
Просто глухий кут
Історія цих малюків так сколихнула франківців, що люди стали обривати телефон міської служби у справах дітей – забрати, всиновити, любити їх є чимало охочих. Але у службі твердо кажуть: діти всиновленню не підлягають. Начальник служби Зоя Сливка пояснює, що зараз братиків відправлять у Надвірнянський будинок дитини на тимчасове перебування.
«Мама написала відповідну заяву у зв’язку зі складним матеріальним становищем», – каже вона.
У службі певні – цій сім’ї треба дати шанс.
«Мама там не є бездушна, нелюдяна, щоб не любила своїх дітей, вона просто безпорадна, – говорить Сливка. – Тато зараз у тюрмі, є інформація, що має вийти наступного року. Він уже не раз дзвонив до нас – не позбавляйте батьківства, люблю, будемо займатися. Отже зараз ми вважаємо, що цій сім’ї треба помогти, а ставити питання про позбавлення прав – це ми завжди встигнемо. В якому разі? Для прикладу, якщо мама взагалі не буде дітей провідувати… Наразі всі працюємо над тим, аби діти повернулися в нормальну сім’ю».
До речі, щодо тата – у службі є рішення суду, і воно, м’яко кажучи, дивне: чоловікові дали два роки за гратами за те, що він обікрав чужий підвал і виніс закрутки.
Ця сім’я має всі шанси бути нормальною, переконана Сливка. Дітки будуть у безпеці в Надвірній, з мамою працює центр соціальних служб для молоді, їй мають допомогти знайти роботу, а ще вона повинна навести лад удома. Якщо справиться, то зможе повернути дітей.
«Вона просто загнана у глухий кут, – кажуть у службі. – І якби вона була постійно у полі нашого зору, ми б давно її витягли з цієї ситуації».
Втрачений нагляд
Проблема у тому, що мама приїхала до Франківська лиш наприкінці літа, пояснюють у службі. І про біду з хлопчиками тут дізналися тільки тому, що прийшла її родичка і попросила допомоги.
«Каже, от вона народила двійнят, я прийшла провідати і бачу, що належним чином не доглядає, сміття там, антисанітарія, – розказує Зоя Сливка. – Ми попросили її написати заяву. Дали знати в міліцію, поїхали й наші працівники. Але її з дітьми там не було. Сусіди сказали, що вона вернулася в Богородчани. Ми направили листа у Богородчани, аби вони її шукали за місцем проживання. А потім міліція вже знайшла дітей тут, у Франківську. Були в антисанітарних умовах, шкіра в червоних плямах».
Чому дійшло аж до такого – питання відкрите. У Франківській службі кажуть, що коли ця мама з двома дітками переїхала до обласного центру, то вони перші мали б про це знати. Натомість жодної інформації до них з Богородчанської служби не надходило. Виявляється, сім’я мами теж була кризовою, мати померла, батька позбавили батьківських прав, була оформлена опіка. У 2012 році вони переїхали в Богородчани.
«І тоді ми надіслали в їхню службу повний пакет документів на цю родину з проханням взяти під контроль для вжиття відповідних заходів впливу», – каже Сливка. І з того часу нічого про цю сім’ю не чули. А тут раптом така історія.
Чи є тут прорахунок з боку Богородчанської служби? Начальник служби у справах дітей Івано-Франківської ОДА Іван Ковалик каже, що нема.
«У Богородчанах взагалі не знали про неї, – говорить він. – Вона там і на обліку не перебувала. На обліку там перебувають її брати – старший має опіку над молодшим. І він казав, що сестра лиш у них гостювала з березня по липень».
Ось якось так жінка з двома дітьми лишилася сам на сам зі своїми проблемами. Не догледіла і це факт. Засуджувати легко і таки є за що, а от зрозуміти… Головне, аби для Сашка та Андрійка ця історія завершилася добре.
До речі, у франківській службі у справах дітей кажуть, що це далеко не найкризовіший випадок, є набагато страшніші сімейні ситуації. Просто люди про них не знають…
