Михайло Ковальчук — доцент, науковець, викладач, колишній військовий. Під час повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону і долучився до 102 бригади ТрО.
Після поранення Михайло Ковальчук повернувся до викладання – нині працює в Університеті Короля Данила, пише Репортер.
У минулому Михайло Ковальчук – директор школи в селі Середній Майдан. Перед повномасштабним вторгненням працював викладачем у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Згодом поїхав до Бельгії, щоб підзаробити.
Та коли почалось російське вторгнення, Михайло одразу повернувся в Україну. Приєднався до лав територіальної оборони — 77 окремого батальйону 102 бригади ТрО. Служив в інженерно-саперному взводі.
Каже, таке рішення ухвалив насамперед через турботу про долю своїх рідних і близьких. Хоча раніше не мав військового досвіду, не зміг залишатися осторонь — розумів, що війна торкнеться кожного.
Розповідає, у прифронтових селах подобалося спілкуватися з місцевими — тими, хто добре ставився. Інколи навіть місцеві хлопці кликали грати в футбол. Це допомагало згадати себе в юності, коли мріяв стати футболістом.
Дуже шкода, що їм у такому ранньому віці довелося зіткнутися з такими серйозними проблемами. Так не повинно бути… Але, на жаль, це — війна. Вона ніколи не буває вчасною, – говорить Михайло Ковальчук. – Дуже боляче — не тільки за цих дітей, а й за всіх: за людей, які втратили домівки; за рідних, що залишилися без близьких; за воїнів, які ніколи не повернуться додому… Та, на жаль, такі сучасні реалії.
Під час служби отримав важке поранення, після чого пів року проходив лікування в госпіталях. Нагороджений відзнакою «За жертву крові в боях за волю України». Нині Михайло Ковальчук знову викладає — в Університеті Короля Данила.
Викладання має великий сенс. Я не міг не пристати на пропозицію знову викладати. Я щиро радий, що можу повернутися до улюбленої справи, – говорить він. – Водночас мені важко через пережите на війні. Дуже сильно хвилююся за своїх побратимів, зв’язуюся з ними щодня. Я прикипів до них усією душею.
Михайло Ковальчук переконаний: підтримка ЗСУ має бути безперервною. І найголовніше — не втрачати надії.
Авторка: Надія Данкович
