Соціум

Дерева співали недовго. У Франківську інтерактивна інсталяція «Пісня дерев» протрималася шість тижнів

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

У сквері позаду франківської медакадемії шість тижнів тому з’явилася цікава незвична розвага для великих і малих — інтерактивна інсталяція «Пісня дерев». На одній з алей шість дерев одягнули у світлодіодні кільця, які, реагуючи на рух людей, відгукувалися світловим танцем, а самі дерева ще й ледь чутно поспівували 7-секундними мелодіями. Однак минулих вихідних вандали знищили інсталяцію — покрали світлодіодні стрічки з усіх дерев. Сумно, але передбачувано.

Команда зліва-направо: Роман Шкромида, Роман Цюпа, Сергій Glow, Євген Вершинін, Денис Овчар.

У світі такі світлові шоу — річ звична й популярна. А для Франківська «Пісня дерев» виявилася лакмусом, перевіркою на відкритість до мистецтва, сучасних технологій і громадських просторів.

Пісня для уважних

Запустили інсталяцію у червні, під час мультикультурного фестивалю Porto Franko Гогольfest. Художник проекту та автор ідеї Денис Овчар каже, що готували проект цілих півроку. До його створення долучилася величезна команда ентузіастів — від спонсорів, програмістів, інженерів до восьмирічного композитора. Довго обирали місце для проекту, бо, як виявилося, не так і багато в місті алей, де можна було встановити інсталяцію. Зупинилися саме на шести деревах скверу в центрі — щоб охопити більше людей і дати інсталяції шанс прожити якомога довше.

«Цікаво було використати ритм дерев саме в алеї — по три з кожного боку. Дерева не ідеально прямі, мають свою текстуру, внизу і вгорі — зелень. А ще додати до цього геометрію XXI століття, урбан, електроніку, — розповідає Денис Овчар. — Коли ж дійшло до справи, то одне з шести дерев спиляли комунальники. Над ним нині висить стілець. Тоді ж ми терміново вигадували, що з цим робити, як обіграти порожнечу. У нас усе було продумано — процесори, кабелі, комутація. Треба було втримати ритм і щоб збоку виглядало естетично».

Тоді ж і виникла концепція — потрапляючи у рай, дерева стають дитячими стільчиками. Коли знайшли стілець, який став її втіленням, усі пазли склалися. Інсталяція отримала вагому змістову складову:  «Спиляне й оброблене дерево перетворюється на зависле в повітрі дитяче кріселко. І ось уже дерева реагують на вашу присутність, нагадують про те, що вони ще живі, шукають спілкування та потребують уваги».

Інсталяція працювала з 20:00 до 04:00. Згідно із задумом, коли людина проходить алеєю, спрацьовують датчики руху, які запускають світлодіодні кільця на деревах. І залежно від ритму кожної людини, кільця світяться з різною частотою та інтенсивністю — відгукуються своєрідним світловим танцем. Крім того, восьмирічний Данило Савка написав шість мікрокомпозицій на сім секунд, кожне дерево отримало свою мелодію — маленький рінгтон. Як виявилося, центр міста настільки завантажений автомобілями, що ці тихі голоси дерев може почути лише уважний і тихий перехожий. Як, в принципі, й побачити…

«Це цікава фішка. До прикладу, літня бабця йде повільно. Вона з’являється в полі зору датчика, датчик загорається і вона це бачить, може здогадатися, що інсталяція реагує на неї, — пояснює Денис Овчар. — А коли людина кудись мчить чи постійно дивиться в мобілку, то дерево теж вмикається, але людина цього не бачить. При певній швидкості руху йде затримка реакції датчиків. Виходить, що дерева не відгукуються на тих, хто неуважний, хто кудись несеться».

dereva (3)

Майбутнє вже тут

У світі led-арт — окремий вид мистецтва, який реалізують саме в міському просторі. Люди роблять за шалені гроші у великих містах цілі дерева, повністю залиті світлодіодами, які реагують, блимають і створюють орнаменти. Денис Овчар зізнається, що такий досвід був новим не лише для Франківська, а й для нього самого.

«Я вперше робив настільки інтегрований проект із залученням програмістів, інженерів, які вміють паяти, знають, що робити з датчиками. — зазначає Овчар. — Наше суспільство вже дійшло до того, що можна в різних людей просити допомоги, спільно реалізовувати ідею. Відгукнулися фахівці з різних сфер. Це сигнал того, що future is now — майбутнє вже тут».

Коли виникла ідея зробити щось схоже у Франківську, колега-інженер Роман Шкромида погодився допомогти з реалізацією технічної частини. Проект фінансували приватні особи і платформа громадських ініціатив «Тепле місто». І хоч у результаті інсталяція виглядає простою, в ній — багато інженерної роботи, з процесорами, датчиками руху.

«Датчики добре працюють на залізо, на машину, а на людину — ні, бо ультразвук глушиться в нашому тілі, тож ефекту немає, — розповідає Денис Овчар. — Лише на одному дереві — 22 метри дротів. На «Пісню дерев» пішло 100 метрів світлодіодів. В інсталяції використали мікропроцесори Arduino, які широко використовують у робототехніці, системах керування в «розумному будинку». І це така підказка іншим, що таким вже можна «гратися» в Україні».

Франківські програмісти протягом п’яти днів хакатону видавали різні варіанти коду для «Пісні дерев»
Франківські програмісти протягом п’яти днів хакатону видавали різні варіанти коду для «Пісні дерев»

За тиждень до монтажу оголосили хакатон, в якому взяли участь програмісти франківської компанії «Softjourn». Цей напрямок узяв на себе виконавчий продюсер Євген Вершинін. І протягом п’яти днів вони видавали різні варіанти коду. Взялися до справи і програмували, щоб досягнути спільного результату, а програміст Роман Цюпа усе це збирав докупи. А ще багато хто підтримував, радив, допомагав чим міг — паяли дроти, монтували, носили драбину й купу обладнання, сиділи з паяльниками на деревах. «Sunday Coffee» забезпечили живлення «Пісні дерев».

Перевірка на рагулізм

«Пісня дерев» — непересічна і красива атракція для дітей і дорослих. Цікаво стояти збоку і дивитися в перспективі, як хтось інший проходить алеєю. Цікаво йти самому і бачити, як дерева тобі відповідають світлом і звуком. Цікаво спостерігати за реакцією перехожих. А особливо дітей. А ще, як виявилося, комусь стало цікаво повіддирати світлодіодні кільця, знищити працю інших, щоб ні собі ні людям…

«Ми цілком свідомо розглядали цей проект як соціальний експеримент — який рівень вандалізму й рагулізму в місті: вкрадуть чи не вкрадуть, і як швидко, — пояснює Денис Овчар. — Наскільки люди вже готові не чіпати такі речі. Бо ж усі гірлянди у нас вішають або на вході, або високо на деревах. А робити інсталяцію високо над людиною було не цікаво. Коли монтували, щодня підключали по одному дереву й дивилися, як усе працюватиме і чи не розтягнуть його ще на старті».

Експеримент показав непогані результати — два тижні все було гаразд. Згодом в одного дерева комунальники обірвали трактором 12-вольтове живлення ще під час робіт у сквері, коли лампи міняли. З шести точок ціле дерево не працювало. І люди, побачивши, що воно без живлення почали нижні кільця відривати. А минулих вихідних інсталяцію розгромили ґрунтовно. Одне з дерев обікрали повністю. Сьогодні працюють тільки три верхівки і стільчик — чотири точки з шести.

Автор проекту, його друзі та прихильники розуміють, що рано чи пізно це б все одно сталося. І термін життя інсталяції у шість тижнів навіть видається достатньо довгим. Однак, якщо до подій минулого вікенду творці «Пісні дерев» планували провести ремонт і відновити інсталяцію, то тепер про відновлення вже не йдеться — стільки матеріалів у команди немає.

Тож, франківцям залишається працювати над собою, розвивати свідоме суспільство, готове пізнавати, толерувати і шанувати. Тоді, можливо, у нас з’являтиметься більше добрих починань, мистецьких акцій і цікавих просторів, які матимуть шанс на майбутнє.

 

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.