Франківчанка Галина Карпенська зараз живе у США. Відколи почалася війна, вона організувала інтернет-аукціон, аби допомагати пораненим, військовим. Майже за півтора роки через аукціон пройшли тисячі лотів, зібрано понад 150 тисяч доларів. Він об’єднав українців по всьому світі, а також іноземців, яким небайдужа Україна.
Останні 14 років Галина Карпенська мешкає у Північній Кароліні (США). Там викладає музику для дітей, а ще є активним громадським діячем, волонтером.
За її словами, коли в Україні почався Майдан, вони активно за всім спостерігали, дивилися в інтернеті прямі трансляції, не спали, переживали, надіялися на позитивні зміни. А потім війна…
«Я не знала як себе втілити, як долучитися до допомоги, – розповідає Галина. – Якось побачила відео, де одна українка подарувала каску з Майдану найбагатшій людині світу – Річарду Бренсону. Тоді й виникла ідея зробити онлайн аукціон «EuroMaidan Items Aurtion to benefit Ukrainian people». В Америці є така організація «Разом», до якої я належу. Там багато наших дівчат. Зробила пост у групі, що хочу почати таку роботу, тоді вийшла на зв’язок з однодумцями з Америки, з Києва».
Першими лотами благодійного аукціону були три каски з Майдану, які зі столиці передали хлопці з Третьої сотні. Одну з них за тисячу доларів купив адвокат із Пенсильванії, ще одну – за три тисячі – придбала анонімна благодійниця і передала в музей у Чикаго. Всі кошти віддали для військових.
Щодо аукціонів, то робота налагодилася швидко. Галина розповідає, що спершу було важко переконати людей, що їй можна довіряти. Але згодом знайшлися волонтери, люди, які почали поширювати аукціони по різних групах у соцмережах, давати лоти.
За півтора роки через аукціон пройшло понад тисячу лотів – картин, вишиванок, прикрас, інших сувенірів. Їх дарували люди з України, США, Канади, Англії, Італії.
Як виглядає ця робота? Наприклад, хтось із волонтерів пише, що є поранений і є картина. Галина в мережі викладає фото та опис лоту, а поруч – фото бійця та його історію. Протягом 5-10 днів тривають торги. Вилучені кошти передають цьому бійцю, а покупку – тому, хто вказав найбільшу суму.
Цими аукціонами, говорить Галина, окрім військових, допомагають збирати гроші для дітей. Наприклад, дуже активно допомагають Залучанському дитячому будинку-інтернату, що на Снятинщині.
Кожен лот – це теж якась окрема зворушлива історія.
«Був дуже цікавий лот – «Родинне дерево», яке зробив один хлопчик із Америки, – пригадує волонтерка. – Його продали за 150 доларів. Кілька років тому батько цього хлопчика потрапив у аварію й лежав у комі. Син зробив цей виріб власноруч і приніс до батька в палату. Вірив, що це дерево врятує його тата. І справді, за кілька днів він прийшов до тями. Зараз у них усе добре. Цьому хлопчику нині 11 років. Він дивився разом з мамою її інтернет-сторінку і побачив пораненого бійця, який теж лежав у комі. І ця дитина захотіла віддати той виріб для нього. Сказав, що це дерево врятувало його тата і воно поможе й цьому солдату».
Ще волонтерка розказує про 74-річну бабусю зі Снятинщини, яка вишиває картини та віддає їх, аби зібрати гроші для солдат.
«У неї було непросте життя – трагічно загинув син, помер чоловік, – каже Галина. – Але вона говорить, що найбільша біда – це війна. І ці вишиті картини з молитвами – її вклад у перемогу».
Цікавою є й мотивація тих, хто бере участь в аукціонах, купує лоти. Галина розповідає про свого сусіда, який завжди активно долучається.
«Він військовий, недавно їздив в Україну та допомагав тренувати волонтерів, – каже жінка. – Розказував, що воював в Іраку і з ним були бійці з України. Все говорив: «Вони були поруч зі мною і захищали моє життя, стояли біля мене, і я не можу інакше – також мушу допомогти».
Галина розповідає, що у Північній Кароліні є українська асоціація, її учасники раніше збиралися раз на рік на якісь символічні пікніки, а зараз – щомісяця. Сформувалася ціла команда. Організовують різні вечори, пікніки, свята.
Кожен учасник цієї асоціації запрошує до себе додому, організовує якийсь захід і водночас збирає гроші для АТО в Україні. У червні таку забаву проводила й Галина. Розказує, що тоді зібрали кошти, аби купити сім матраців для військового шпиталю в Києві. Перед тим була забава у ще однієї українки, де гроші вже збирали на амуніцію для солдат.
«Я часто чую від волонтерів в Україні, що там люди більше сконцентровані на собі, – на відпустках, на власних потребах і забувають про тих, хто їх захищає, – каже Галина Карпенська. – Не від влади все залежить, а від тебе самого. Не треба плакали, як усе погано, а щось робили для того, аби було краще».
