Не дуже вірю у швидкі зміни в суспільстві через просту логіку заміни влади. Існує теорія, яка говорить, що переважно влада – це ніщо інше, як пряме відображення рівня розвитку суспільства, в якому вона функціонує. І навпаки – у розвиненому суспільстві владі нічого не залишається, як відповідати негласно встановленим високим стандартам. Тому мені особисто більше імпонує ідея розвитку середовищ як основи суспільного розвитку. Як це працює?
Дуже просто. Ну, скажімо, не влаштовує мене, що у під’їзді мого будинку лампочка давно перегоріла, двері обвисли, а лавка при вході згнила. Є кілька вирішень такої ситуації. Найпростіше – за старою радянською звичкою бубніти собі на кухні чи максимум з сусідами при зустрічі на теми «як усе погано», «яка влада не така» і «до чого країну довели». Буває, правда, й сучасніший варіант – боротися з владою, змушувати їх виконувати свої обов’язки, писати в різні інстанції заяви та позови, нарешті влаштовувати мітинги під Білою хатою. Нічого не маю проти такого підходу, це робити треба обов’язково.
Та часом простіше пройтись самому по сусідах і запалити їх ідеєю: «А давайте самі вкрутимо ту лампу, своїми руками сколотимо ті двері та лавку! А ще, якщо скинутись, то насправді й не так воно дорого». І щось у такому дусі.
Звісно, не в усьому й не завжди цей принцип можна використати, звичайно, не кожен відгукнеться, звичайно, на початку ви неодмінно зіткнетеся з підозрами, байдужістю, часом навіть грубістю. Та все ж люди у своїй більшості зазвичай кращі, ніж ми про них думаємо, і, як на мене, пробувати варто. Розчарування будуть, та, зрештою, їх не буває лише у тих, хто не робить спроб. А лампочка, лавка, двері, молоді дерева, дитячі майданчики для своїх же дітей своїм ж руками, несподівано приємні сусіди, нові враження і задоволення від зробленого – воно того варте.
Юрій Филюк,
один із ініціаторів середовища «Тепле Місто», співвласник мережі «23 ресторани»
