Певне, багато іванофранківців знають жіночку, яка грає на стометрівці. Немає різниці – сонце, дощ чи сніг – щовечора вона з акордеоном на своєму місці. Хтось із перехожих просто оглядається, хтось милується її співом, а хтось навіть підтанцьовує під музику, зупиняючись поруч на пару хвилин. Але, хто ця жінка, скоріш за все, не знає ніхто.
Звуть її пані Оля, прізвища просила не називати. Ще дитиною закінчила франківську музичну школу №1 по класу акордеону. За освітою – бухгалтер, але працювала продавцем у магазині, наразі безробітна, має двох дітей. На стометрівці пані Оля грає вже більше трьох років. Каже, крім того, що для неї це і заробіток, і задоволення. «Буває холодно, мокро. Але пограю годинку, і зігріюся, і настрій підніму – собі та й перехожим», – розповідає жінка.
За словами пані Олі, їй дуже подобається виступати на стометрівці, бо цим вона доносить українську пісню до молоді. «Я тут граю багато народних пісень, щоб молоді люди хоч краєм вуха чули їх, – говорить вона. – Приємно, що вони прислухаються. Більше того, часто підходять і просять заграти якусь пісню».
Отакий стометрівка має талант. І, до речі, не один…
