Якщо поруч помирає людина

Ви знаєте, що робити, якщо сусід у маршрутці раптом знепритомнів? Що кожен із нас знає про надання першої медичної допомоги? Це питання актуальне завжди, а, враховуючи недавній Майдан і теперішню загрозу війни, піднімається все частіше. Спробуємо розібратися в азах порятунку та огріхах системи, яка б мала нас цього вчити.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 30 % людей, які загинули при надзвичайних ситуаціях, могли бути врятовані, якби їм вчасно надали першу медичну допомогу.

«На жаль, люди, які в той час знаходилися поряд і могли б цю допомогу надати, просто не знали, як це зробити», – каже Любомир Паращук, доцент кафедри екстреної та невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківського медуніверситету, полковник медичної служби запасу. Він наводить яскравий приклад. У музеї кафедри анатомії Київського університету ще з 1960-х є експонат – трахея, заткнута шматком м’яса. Ситуація була такою: офіціантка одного з ресторанів по дорозі від кухні до столика клієнта вихопила з тарілки смачний шматок і подавилася. Залишимо осторонь моральність її вчинку. «Якби поряд була людина, яка б за симптомами зрозуміла, що сталося, то цю дівчину можна було б врятувати», – говорить Паращук.

Нині ж ситуація якщо й змінилася, то тільки на гірше. У більшості з нас знання про першу допомогу завершуються шкільними уроками. «Ще раніше була добра система підготовки на курсах Червоного Хреста – кожне серйозне підприємство зобов’язувалося мати у своїй структурі цивільної оборони певну кількість підготовлених санітарних дружинників, – розповідає Любомир Паращук. – Крім того, в багатьох вишах на досить хорошому рівні готували медсестер цивільної оборони. Але зараз система розсипалася. Потрібні закони й підзаконні акти є, але просто ніхто не дає на це грошей. Єдине тішить, що самі студенти інших вишів звертаються до нас, аби пройти в нас навчання».

Як каже викладач, в ідеалі зав­жди десь поруч має бути людина, яка може першою надати допомогу. Таких людей можна розділити на три категорії. Перша – особи, які працюють у сфері обслуговування, – працівник ресторану, готелю, провідники потягів і т. д. Друга – силовики: міліція, ДАІ, спецпідрозділи. Бо як би іронічно це не звучало у світлі останніх подій, але їх завдання – далеко не калічити. Вони мають знешкодити злочинця, а якщо потім йому буде потрібна медична допомога, зобов’язані її надати. І третя – це, звісно, рятувальники.

«У нашому виші створені відповідні програми навчання для цих груп, ми отримали ліцензію для здійснення цих освітніх послуг, – каже Паращук. – Але поки що великого бажання ніхто не виявив. У більшості цими програмами користуються студенти вишів міста. Надзвичайники обмежуються власною підготовкою. А МВС, хоч і вважається одним із найбагатших міністерств, не знайшло можливості оплатити підготовку своїх працівників».

Досвід Майдану виявив багато проблемних моментів. Що мали робити силовики та що вони робили насправді – це взагалі окрема тема. Але не були підготовані до такої кількості важко травмованих ані самі протестувальники, ані медики Майдану, ані київські лікарні.

«Тим медикам треба низько вклонитися, легко говорити про все збоку, – каже Паращук. – Але проблема в тому, що ми іноді не вміємо рятувати людей з бойовою травмою. Це більше стосується вже самих лікарень – лікування вогнепальних поранень, ураження «поліцейськими газами» та іншими отруйними речовинами і т. д. Думаю, свою роль у цьому зіграло й те, що у 2010 році зусиллями попередньої влади були ліквідовані кафедри військово-медичної підготовки практично у всіх медичних вишах України».

Нині ж медики переконані в необхідності повернення цих дисциплін, та й узагалі сподіваються на системні зміни. Аби тих, хто зможе допомогти у кризовій ситуації, було набагато більше.

Покрокова інструкція

Якщо ви не медик – надання першої медичної допомоги (ПМД), серцево-легенева реанімація.

Крок 1.

Огляньте місце події й визначте, чи безпечне воно для вас. Якщо вам загрожує небезпека – не наближайтеся. Ваші дії не повинні збільшити кількість жертв.

Якщо потерпілий притомний, намагайтеся його заспокоїти, поясніть, хто ви й запропонуйте свої послуги. Постраждалий може відмовитися, проте, якщо його стан серйозний, а причина відмови – порушення психіки, ПМД варто надавати.

Якщо постраждалий непритомний, ви зобов’язані надати йому ПМД.

Коли потерпіла дитина, то слід попросити дозвіл на надання ПМД у тих, хто її супроводжує. Якщо дитина сама – дійте.

Крок 2.

Первинний огляд – це, насамперед, визначення стану, який загрожує життю потерпілого. Водночас необхідно викликати бригаду швидкої.

Якщо потерпілий нерухомий, не відповідає на запитання і в нього відсутні реакції на біль, голос та інші подразники – він непритомний.

Ознаки життя визначаються без зміни положення тіла. Якщо пульс і дихання важко перевірити без зміни положення тіла, то потерпілого перевертають на спину, підтримуючи голову так, аби вона і хребет були на одній осі.

Якщо у непритомного постраждалого є пульс і дихання, його переводять у стабільне бокове положення, в якому язик не закриває дихальних шляхів, а блювотні маси можуть вільно виходити з ротової порожнини.

Наявність пульсу визначається пальпаторно на крупних артеріях, найчастіше – на сонній. Тривалість визначення не більше 10 сек.

Крок 3.

Якщо пульс не визначається, приступаємо до серцево-легеневої реанімації (СЛР), а саме – до закритого масажу серця. Для цього, поклавши постраждалого на тверду поверхню, кладемо руки на середину його грудини та натискаємо всім корпусом тіла з частотою не менше 100 разів на хвилину, не відриваючи рук від грудної клітки. Амплітуда коливань грудної клітки в дорослого має бути 4-5 см. Якщо рятувальник не навчений серцево-легеневій реанімації, він повинен різко й часто натискати на центр грудної клітки дорослого потерпілого.

Показники ефективності зов­нішнього масажу серця:

поява пульсу на великих артеріях,

звуження зіниць,

нормалізація кольору шкіри,

поява дихальних рухів.

У подальшому ми повинні провести вторинний огляд постраждалого з метою виявлення інших травм та ушкоджень, перевести його у стабільне положення і під постійним наглядом очікувати прибуття бригади швидкої.