«Мене найняли люди, і я їм служу», – сказав нам шериф округу Джонсон Боб Алфорд. За таким принципом у Техасі працюють усі місцеві обранці та їхні підлеглі. Бо знають – якщо виборці будуть незадоволені, то їм або зменшать зарплату, або просто замінять на кращих.
Злочинці бояться присяжних
В окрузі Джонсон штату Техас шерифа обирають раз на чотири роки. І саме виборці вирішують, якою в нього буде зарплата. Тому шерифові конче важливий результат і враження від його роботи. «Ми можемо проводити слідство на коні, – каже Боб Алфорд, – а можемо на «Хаммері». Головне – бути ближчими до людей».
Шериф має двох заступників: перший займається адміністративними питаннями, другий – слідчим ізолятором. Також у нього є 312 підлеглих, які працюють на території у 800 квадратних миль. Шериф відповідає за все – від безпеки державних установ, розслідувань убивств, патрулювання, ДТП до дисципліни у школах, зокрема, прогулами учнів.
 Делегація українців у гостях в шерифа округу Джонсон Боба Алфорда |
До речі, саме Техас є рекордсменом США за кількістю страт. На такий вирок засуджують за вбивство дитини, поліцейського чи пограбування, наслідком якого стало вбивство. Але попри те, що під час страт на електричному стільці правозахисні громадські організації постійно влаштовують протестні демонстрації, тут ніхто навіть не планує його відмінити. Бо, на їхню думку, це вплине на криміногенну ситуацію.
У в’язниці Джонсона за ґратами знаходяться 600 осіб. За словами шерифа, майже всі вони гарні люди. Тільки 4-5 не можна випускати, а двох із них, скоріш за все, стратять. В’язниця працює за прописаними законодавством нормами: релігійна програма, пропаганда проти наркотиків тощо. (70% злочинів пов’язані з наркотиками, які завозять через мексиканський кордон, найчастіше це – амфетамін). Кожен в’язень має власні гроші, які він може використати у цілодобовому магазині.
Окружний прокурор Дейл Хана запевняє: у штаті жорстка правоохоронна система, і з порушниками закону тут не дуже церемоняться. Втім, якщо звинувачений визнає вину, то покарання йому пом’якшують. Так, 95% усіх справ закінчуються в прокуратурі, навіть без суду. Справу розслідували, прокурор вимагає певного покарання, порушник та його адвокат погоджуються. Чому так легко? Бо вирок виносять присяжні. Злочинці бояться, адже присяжні можуть вимагати навіть гіршого покарання, ніж прокурор. Усі 12 мають погодитися із скоєнням злочину. Присяжним може стати будь-хто, і закон зобов’язує його погодитись. Відмову приймають рідко. Наприклад, через релігійні переконання або проблеми зі здоров’ям.
 Ця бутафорна іграшка у кабінеті прокурора завжди нагадує про смертельний вирок |
Злісним хуліганством тут вважається напад на людину, застосування зброї, перебування за кермом у стані сп’яніння тощо. Особливо жорстко карають за продаж наркотиків, зґвалтування, пограбування. Якщо людина була засуджена за кримінальною справою, то вона на все життя втрачає право голосувати та носити зброю. А якщо стаття «сексуальна», то потім вони не можуть навіть підходити до шкіл. Крім того, ґвалтівник ніколи не потрапить під амністію.
Тут існує змагальна система між прокурором та адвокатом. Перший намагається засудити, а другий у будь-якому разі має продемонструвати, що є сумніви вини. Цієї конкуренції, каже прокурор, не розуміють навіть американці.
Пожежником бути почесно
В окрузі Джонсон коштами розпоряджаються чотири місцеві урядовці. Вони складають бюджет, у якому все розписано: ремонт, будівництво, дороги, мости. І саме вони встановлюють рівень місцевого оподаткування. Підняття податків є ризикованим, у такому разі урядовців можуть не переобрати.
До бюджетного процесу залучені всі. Кожен має право прийти на бюджетну комісію та виступити. Ведеться аудіо запис засідань, його всі можуть прослухати на сайті. «Через це ми не маємо шахрайств, – каже Джон Метью, урядовець місцевої адміністрації, – це робить тендерну процедуру прозорою. Адже люди платять податки, і ми маємо бути готовими в будь-який момент відповісти на їхні запитання».
Податки – це взагалі окрема тема. Наприклад, податок на нерухомість складається із кількох частин і включає в себе утримання шкіл, коледжів, регіону, міста і т. д. Його сплачують усі. Школи мають утримувати навіть бездітні.
Шкільний округ – така сама влада, як мерія. Членів шкільного округу теж обирають голосуванням. І саме вони вирішують, хто вчитиме дітей, розмір зарплати вчителів, питання інфраструктури, клубів, гуртків тощо.
 За допомогою такої машинки пожежники проводять навчання для школярів |
Дитячі садочки чи ясла у США – непросте питання. Усі вони приватні та дуже дорогі (приблизно 1500 доларів на місяць). Але декретна відпустка в американців 12 тижнів, тому – або няня, або яслі. Отже, ти приносиш тримісячне дитя до садка та заповнюєш анкету, де зазначаєш, коли і скільки разів дитина вдома їла, спала, ходила в туалет. Залишаєш памперси та харчування, їдеш на роботу. Біля дитини стоїть веб-камера, тому ти маєш можливість постійно бачити, що з нею відбувається. Ввечері тобі віддають дитину з таким самим звітом: сон, їжа, туалет.
У містах все схоже на округи. Мера міста Барлесон та шістьох сіті-канцлерів (по нашому – депутатів) обирають на загальних виборах. Сильної конкуренції там нема (бо треба працювати, а красти неможливо). Іноді може бути тільки один кандидат, а найбільше на одну посаду балотуються 3-4 особи.
Міська рада, як і наша, працює на громадських засадах. Проте, вдень вони всі на своїх робочих місцях, а засідання проводять ввечері, двічі на місяць, у встановлені дні. Так, будь-який мешканець може прийти та розповісти на сесії про свої проблеми. Крім того, можна просто зателефонувати депутатові та домовитися про зустріч. Така річ, як прийом громадян, просто відсутня. Люди мають доступ до мера і без того. А якщо щось не влаштовує, то вони можуть поскаржитися в комісію на рівні штату.
В місті Барлесон, де проживає 30 тисяч, є 28 пожежників. Раніше вони працювали на волонтерських засадах, і тільки у 1998 році в місті створили пожежну службу. Тепер пожежники отримують зарплату. Вони гасять полум’я, надають меддопомогу та вчать людей захищатися від пожеж. Крім офіційних пожежників, досі є й волонтери. Це – почесно. Молоді волонтери–пожежники користуються неабиякою популярністю у дівчат, а працюють під девізом: «Честь – довіра – обов’язок – цілісність».
І останнє: в Техасі майже усе приватна територія, за якою власник зобов’язаний доглядати. Наприклад, стригти газон. Якщо ви вчасно цього не зробите, то сусіди на вас обов’язково «накапають». Те саме стосується сміття, папірців чи недопалків. У США поскаржитися на незаконність вчинку сусіда вважається добрим тоном, законослухняністю. Живучи за такими принципами, можна мати порядок. Хоча для нас, погодьтеся, це звучить дико. Тут можна подискутувати. Як кажуть, кожному своє.
* Поїздка у США стала можливою завдяки програмі «Відкритий світ»
