Багато хто любить солодощі. А перед розкішним святковим тортом не встоїть, напевно, ніхто. «Репортер» вирішив кілька годин попрацювати кондитером і вибрав для цього кондитерський цех фірми «Надія».
Уже підходячи до дверей цеху, занурюєшся в атмосферу солодких, пахучих ароматів свіжої випічки, здобних прянощів, ванілі. Відразу згадуєш дитинство, нетерпляче очікування, коли вже той бабусин пиріг спечеться або як хапаєш з пательні ще гаряче печиво, сухарики…
Утім, маленька бабусина кухня пропадає десь далеко, бо цех – це велике просторе приміщення. Біле, блискуче. До запахів додається виробничий гомін – цех працює: тістоміс перемішує тісто, теребенять міксери, а нові італійські пічки (великі шафи з батонами хліба) пашать жаром.
У цеху досить спекотно. Кондитери пояснюють – дріжджове тісто не любить прохолоди. Асортимент доволі великий: різноманітні булочки, пиріжки, завиванці, батони з різними начинками. Особливе ставлення до випічки весільних короваїв. Кажуть, як коровай вдасться – таким буде життя молодих. Та нове сучасне обладнання в цеху і професіоналізм працівників гарантують молодятам щасливе майбутнє. Розслаблятися кондитерам ніколи. Днями тільки на один вікенд їм замовили 54 весільні короваї!
Торт починається ще на стадії замовлення, прямого спілкування з клієнтом. «Надія» має багато постійних клієнтів. Їхні смаки вже знають і спілкуються з ними, як зі старими знайомими. Трохи важче працювати з новими людьми – кожного треба уважно розпитати про найменші деталі. Найвибагливіші замовлення – весільні торти. Усі молодята хочуть аби їхнє весілля було єдиним і неповторним, таким же має бути його головна прикраса – торт.
Кондитери кажуть, що вони намагаються виконувати будь-які бажання клієнта. А забаганки бувають дуже екзотичними: торти у вигляді акордеону, автомобіля, собачки. Мисливці хочуть бачити на ньому рушницю з мішенню, програмісти – комп’ютери, дітям замовляють мультяшних героїв.
Кондитерська творчість різнопланова. Кожен рецепт має свою історію: чи то розшуканий в далекому косівському селі рецепт натуральної закваски для «Бабусиної паляниці», чи привезений із Відня рецепт всесвітньо відомого торта «Захер», до якого кондитери додали свого українського та одержали шоколадний торт «Тріумф». Назви тортів також мають свою передісторію, трапляються доволі екзотичні, багато місцевих назв: «Станіславська ґаздиня», «Коломийська легенда», «Стежка Довбуша», «Родослав».
Ще однією візитівкою кондитерів є «Бельведер», з італійської – «чудовий вид». Пробували – чудовим виявився і смак.
Раз на місяць у «Надії» засідає дегустаційна комісія. Вона затверджує рецепти нових виробів. Тут постійно проводять опитування відвідувачів, аби дізнатися їхню думку. Окремо діє бракеражна комісія. Щотижня, по п’ятницях, в магазинах «Делікатес» проводять дегустації, аби кожен зміг скуштувати продукцію «Надії».
Кожен із 18 працівників цеху має свою основну спеціалізацію: пекарі, тістоміси, оформлювачі. Але разом вони – міцна команда, працюють роками і десятиліттями.
Начальник цеху Світлана Притика тут з 1996 року. Великий досвід має бригадир Юлія Гложик. А 32 роки кондитерського стажу на одному місці бригадира Галини Місько говорить сам за себе. Половина працівників – молодь. І для їхнього розвитку щорічно проводяться конкурси професійної майстерності. Кращі вироби молодих спеціалістів запускають у виробництво та вводять в меню ресторанів.
Цього року голова журі конкурсу, заслужений дизайнер України Марія Волосовська особисто оцінювала нові вироби, відмітивши оригінальність оформлення тортів «Сакура» та «Ніжність».
Попри важку роботу, кондитери люблять свою справу. «Наша професія постійно надихає, – каже Світлана Притика. – Своїми виробами ми даємо людям радість і задоволення. Кожен із нас переживає, щоб торт чи тістечко були найкращими, аби клієнт залишився задоволеним».
Побувши кілька годин у цеху, бачиш, яка це нелегка праця. Попри народну мудрість, що найкращий запах у світі – запах хліба, кондитером може бути далеко не кожен. Чесне слово, їсти значно легше.
