Доброго дня! Мене звати Микола. Мені 42 роки. Я з багатодітної родини. Маю ще двох братів та трьох сестер. Вони вже давно влаштували своє життя. Всі мають дітей, а дехто й онуків. Коли ми разом збираємося на Різдвяні чи Великодні свята, то виходить така велика галаслива і весела компанія. Саме в ці моменти мені стає дуже сумно, бо, як ніколи, розумієш, що зараз тобі треба повертатись у порожню квартиру. Може, тому я й наважився написати до вас листа.
Аби вдома чекали…
З першим шлюбом у мене не склалося. З дружиною ми прожили менше року. Жили в її батьків, то вони часто втручались у наші особисті справи. А потім взагалі почали дорікати, що я приймак, що з бідної родини. Не було сил терпіти ці приниження. Згодом і жінка стала на бік батьків. Розійшлися. Було боляче.
Після того я поїхав на заробітки в Італію. Прожив там 10 років. Хотів заробити та довести, що чогось вартий. Брався там за будь-яку роботу. На чужині зустрів ще одну жінку. Вона була старша за мене, мала 13-річного сина. Ми прожили разом кілька років, але й тут не склалося. Можливо, вона була занадто вимоглива, а може, мені не вистачило терпіння. Я нікого не виню.
Зараз я готовий до нових тривалих стосунків. Так хочеться домашнього затишку і розуміння. Хочеться, аби тебе вдома чекав хтось добрий і чуйний.
Для мене важливо, аби жінка слідкувала за собою та вела здоровий спосіб життя, бо сам я не палю і не вживаю алкоголю.
Про себе ще можу сказати, що я високий, русявий, з голубими очима. Не цураюся роботи, в їжі не вибагливий. Можу навіть сам щось приготувати. Також не люблю шумних компаній і не терплю брехні.
М. Б.
Мені потрібне мужнє плече
Добрий день, шановна редакціє!
Читаю вашу газету уже більше шести років. Є статті, які подобаються, є й не дуже. Але найбільше люблю читати про людей. Цікавлять їхні долі. Ото вирішила й собі написати листа та розповісти про свою долю.
Народилася ще за Союзу. Тоді якось усе було передбачувано. Садок, школа, технікум, вуз. Потім робота за направленням.
Так і я все це пройшла.
Було кохання. Вийшла заміж. Тоді здавалося, на все життя. Народилася донечка. Але сімейне життя якось не склалося. Можливо, тому, що жили з батьками. А можливо – що я була любимою донькою свого батька й шукала чоловіка, схожого на нього. Спочатку вирішили пожити трохи окремо, а потім виявилося, що це уже не врятує. Так і розійшлися.
Потім я зустріла ще одне кохання. Мій обранець не був схожим на мого батька, але це мені й сподобалось. Здавалося, доля до мене стала прихильною, тепер я буду щасливою дружиною та матір’ю. У мене вже був якийсь життєвий досвід і я розуміла, що треба прислухатися до свого серця і своїх почуттів.
Горе прийшло в наш дім. Раптово помер мій батько. Важко описати словами той стан. Та й не хочеться. Правда, моральну підтримку я мала від свого коханого. Хоча на той час він був за кордоном на роботі.
Але біда не ходить одна. Через рік, теж раптово, помер мій коханий. Після цих трагічних подій життя, здавалося, втратило сенс. Але ні, я була змушена бути сильною, щоб виховати малолітню доньку та доглядати стару матір.
Моїм натхненням до життя була донька, яка дуже швидко виросла, створила свою сім’ю, подарувала мені внучку. Дай їм, Боже, щастя. Діти в нашому житті є гостями, яких треба відпускати, в той час як наші другі половинки – з нами до кінця.
Я молода душею та красива жінка, якій потрібне мужнє плече. Люблю куховарити, подорожувати та зустрічатися з дорогими мені людьми.
Після пережитих злетів та падінь, я по-іншому стала дивитися на життя. І як не парадоксально, я є життєрадісною, відповідальною та співчутливою людиною. Я хочу жити, хочу бути слабкою жінкою у руках сильного та доброго чоловіка, хочу пережити всі радісні та проблемні дні з моїм мужчиною, хочу тихих сімейних вечорів.
Я – щаслива жінка, але в моєму серці порожня ніша кохання, яку треба заповнити вірним і надійним супутником життя.
Р. М.
О г о л о ш е н н я
* * *
Чоловік. 43-180-80. Я розлучений. Познайомлюся з доброю, спокійною, лагідною жінкою віком 35-42 роки для створення сім’ї. (067) 386-07-47.
* * *
Чоловік. 53-165-60. Без шкідливих звичок, не люблю обману. Шукаю жінку віком 38-48 років, не схильну до повноти. (096) 823-56-35.
* * *
Чоловік. 43 роки. Познайомлюся з жінкою, яка хоче створити сім’ю. (099) 481-16-74.
* * *
Жінка. 42 роки. Познайомлюся з чоловіком без шкідливих звичок, який бажає створити сім’ю і не живе одним днем. (063) 571-35-77.
* * *
Жінка. Інтелігентна, симпатична, забезпечена. Бажає познайомитись з порядним чоловіком 40-50 років для створення серйозних стосунків. (098) 099-98-30.
* * *
Жінка. Приваблива, цікава у спілкуванні, зі спокійним, врівноваженим характером. Познайомлюся з високим, цікавим, доглянутим і забезпеченим чоловіком 48-58 років. (099) 225-26-98.
* * *
Жінка. 48 років. Розлучена. Познайомлюся з добрим, порядним, забезпеченим чоловіком від 48-52 роки. (095) 883-03-57.
Від редакції
«Репортер» починає нову рубрику під назвою «Шукаю долю». На її створення нас наштовхнула історія одного з героїв публікацій – американця Малкольма Філіпса або, як він сам себе називає, – дяді Міші. Минулого року чоловік розповідав, що мріє знайти в Україні дружину, бо для наших жінок сім’я завжди на першому місці.
А не так давно повідомив, що його мрія здійснилася. Саме через публікацію в «Репортері» Малкольм і познайомився з майбутньою українською дружиною, нині вони готуються до весілля. І тут їм наші найщиріші вітання!
От ми й вирішили, що щира життєва історія когось із наших читачів може допомогти їм також знайти своє щастя. Головне – не бійтеся, не втрачайте надії та пишіть нам. Доля обов’язково усміхнеться, адже щирість завжди знаходить відгук!
А тепер дещо про рубрику. Вона складається з життєвих історій, які пишуть самі ж читачі, а також оголошень про пошук супутника чи супутниці життя.
Листи з історіями ми будемо публікувати, а відповіді на них обов’язково передамо адресатам. Пишіть сміливо – жодна інформація, яку ви не захочете розголошувати, не вийде за межі редакції «Репортера».
З повагою,
Світлана Лелик,
редактор рубрики
Пишіть: газета «Репортер»,
вул. Лепкого, 20Б, м. Івано-Франківськ, 76018
e-mail: lelyk@report.if.ua
