Скільки ще є імен нині невідомих, майже забутих, але вартісних, аби про них пам’ятали?
Цього разу спробуємо відкрити для наших читачів постать покутського лікаря Остапа Селянського. Адже ніби звичайний медик з провінційного містечка він вписаний у Світову книгу лікарів, був персональним доктором митрополита Андрея Шептицького та першим в Україні, хто використовував переносний рентген-апарат.
Треба піднімати Україну
В Івано-Франківську дослідами життя Остапа Селянського займається доцент кафедри мовознавства медуніверситету Марія Гуцол. Саме вона збирає всі документи, фотографії та відомості. А при медуніверситеті, до речі, є музей, де чимала частина експозиції присвячена саме цьому лікарю.
Остап Селянський народився 18 вересня 1896 року в селі Рожнів Снятинського району, у родині священика.
«Родина Селянських, а точніше Волянських, бо це їхнє справжнє прізвище, яке треба було змінити задля безпеки, була досить заможною, — розповідає пані Марія. — Остапа віддали навчатися до Коломийської гімназії, а потім до Відня. Але молодий хлопець повернувся додому, сказав, що буде піднімати Україну. У 16 років вступив до лав Січових Стрільців, де навіть дослужився до хорунжого. Встиг побувати у польському та російському полоні».
Медициною Остап Селянський почав займатися вже після Першої світової війни. Студіював її у Познані (Польща), а потім у Карловім університеті у Празі. Там одружився. У нього народилася єдина донька, нині відома письменниця Віра Вовк. Зараз вона живе у Бразилії, а про батька згадує у своїх книжках і листах.
«Вона писала, що двері їхньої оселі завжди були відчинені не лише для пацієнтів, але й для подорожніх, особливо митців і членів мандрівних театрів, — переповідає Марія Гуцол. — Остап Селянський дуже любив мистецтво, музику та поезію. Наприклад, він грецькою мовою цитував пісні з «Іліади». Завжди відвідував придорожні театри, всіляко їх підтримував. Цю традицію перейняла і його донька. Вона навіть заснувала благодійний фонд Віри Вовк, який допомагає молодим літераторам».
Гуцули складали співанки
Після навчання Остапа Селянського приставили до Андрея Шептицького. У митрополита лікар пропрацював трохи менше п’яти років. На жаль, про цей період його життя відомо небагато. Згадується лише те, що Селянський разом із родиною жив у митрополичих палатах. Цікаво, що Андрей Шептицький навіть став хресним батьком доньки Селянського — Віри.
Коли ж митрополит серйозно захворів, його направили до лікарні під нагляд медиків стаціонару. А Селянський відправився працювати у невеличке містечко Кути, яке жартома називав «кутиком». Там лікар прожив сім років. Лише десять років тому на будинку по вулиці Снятинській, 9, де колись жили Селянські, поставили пам’ятну дошку. До речі, нині там також живе родина медиків.
Селянський завжди мріяв присвятити своє життя науці, але робота у «кутику» і ближніх селах займала весь вільний час. До нього їхали з усіх ближніх сіл. Бувало, їхав до хворих у гори, то не було його вдома по декілька днів. І не лише лікував, але й дрова рубав, воду носив, допомагав селянам.
Його шанували і українці, і поляки, і євреї та вірмени, які на той час жили у Кутах. Як ми вже згадували, родина Селянських була заможною, тож лікар за роботу грошей не брав, а потрібні медикаменти інколи замовляв з Німеччини за свій кошт. Вдячні гуцули навіть складали про нього співанки. Також Остап Селянський першим в Україні почав використовувати портативний рентгенівський апарат.
«Саме через цей прилад його ім’я і вписане у книгу Світового лікарського товариства (World Medical Association, WMA), — розповідає Марія Гуцол. — Туди вносять імена медиків, які мали свої відкриття, доробки у практичній медицині або написали підручники».
Той рентген-апарат лікар взяв у кредит у Німеччині, останній внесок сплатив якраз напередодні Другої світової війни. Пізніше німці відібрали той прилад, а родину Селянського разом з іншими відправили на роботи до Німеччини. Там він працював за фахом.
Краще помоліться за мене
У Кутах живе Ольга Старожитник, яка особисто знала Остапа Селянського. Зараз бабусі 81 рік, але вона залюбки розказує про доброго доктора. Каже, був шляхетний і зовсім не гордий.
«Пригадую, як поставив на ноги мого 13-річного брата Северина, — розповідає старенька. — Брат застудив ноги у Черемоші, та так його скрутило, що не міг ходити. Ми його пересували у простирадлі. Прийшов пан Остап і сказав: «Не переживай, козаче, поставимо тебе на ноги». Він із Німеччини виписав 25 уколів, які купив за свої гроші. Після трьох тижнів Северин почав ходити. Коли запитали, скільки винні за лікування, він відповів: «Де би я з вас бідних брав гроші. Краще помоліться за мене».
Остап Селянський навіть загинув біля операційного столу. Сталося це у лютому 1945 року під час страшного бомбардування Дрездена. Його просили спуститись у бомбосховище, але він оперував…
Остап Селянський допомагав усім без винятку
Йому пощастило лікувати митрополита Шептицького
Відкриття пам’ятної дошки на будинку, де колись мешкав лікар
