З їхньої легкої руки може розгорітися драма, бойовик чи комедія. Про цікаві випадки та маленькі секрети «Репортер» дізнавався напередодні їхнього професійного свята — дня барменів.
Клієнт має бути веселим
Надворі ще світло, а от у барі «Ранчо», у «Reikartz Парк Готель», вже панує приємна напівтемрява. Гостей ще не багато. За стійкою усміхнений хлопець у чорній формі старанно протирає келихи. Це і є наша нинішня «жертва» — бармен Ігор Юзик.
«Головне завдання бармена, аби в людини був хороший настрій, — каже він. — Якщо клієнт сумний, треба запропонувати йому те, що його обов’язково звеселить». А далі? «А далі вже як у кого складеться», — сміється.
«Мені було 18, коли я пішов працювати, — розказує Ігор. — Не хотів сидіти у батьків на шиї, влаштувався офіціантом. А в тому закладі якраз звільнився бармен, і я став помагати його напарникові. Через два дні мені сказали займати вільну вакансію. І так уже чотири роки барменом».
За фахом Ігор — бухгалтер. Алкоголю не вживає, не любитель. Хоча деколи й мусить. Наприклад, треба спробувати перед зміною, чи не прокисло пиво.
Робота у барменів непроста, каже Ігор. Налити у склянку рівно 50 чи 100 г, змішати різні інгредієнти — це завиграшки. Складність в іншому — спілкуватися з людьми. Бо в декого алкоголь викликає таких чортиків, що о-го-го!
За чотири роки він бачив різних клієнтів, може розказувати годинами. Хоча дуже старається, аби в тих історіях не можна було когось впізнати…
На душу — літр
«Всяке буває» — це словосполучення Ігор вживає найчастіше. Отож далі — з того «всякого» потрохи та прямою мовою.
Звичайні люди. Починається все традиційно, сідають за столик, замовляють випити, а потім помалу починають підходити до бару — самбука, абсент, ще 50 віскі. І понеслося…
Замість жилетки. Більшість за баром хоче поговорити. «Як тебе звати, скільки працюєш і так далі». Є охочі вилити душу. «З жінкою посварився, сяду тут коло тебе та нап’юся», — а ти слухай: про жінку, тещу, дітей і сусідів. Найвеселіше, коли йдуть знайомитися дівчата — фотографуються, пропонують зустрітись. Але то не можна сприймати серйозно, бо вони нетверезі.
Буває геть невесело. Сидить чоловік на барі, випив і починає посилати прямим текстом. Що лишається? Кажу, як тільки вас обслужу, так одразу й піду. Зазвичай 50 г за рахунок бармена залагоджують конфлікт. А ні — то є охорона.
Де межа? От дівчата «допливають» до бару і просять налити ще. А потім просто сповзають зі стільців. Думаєш, ну нащо вам то? Але відмовити не маєш права. Добре пам’ятаю випадок ще у попередньому закладі — молода дівчина впала й розсікла лоба, все було у крові. Поки сиділа на кухні, чекала швидку, повторювала одну фразу: «Тільки мамі не дзвоніть!».
Найбільш підпитого клієнта виносив сам. Хто споїв, той і виносить. А клієнт так набрався, що заснув за баром.
Бачив і зовсім неймовірну витривалість. Дві таких солідних жіночки випили чотири пляшки коньяку та спокійно собі вийшли.
Кохані набралися. Типова картина — за одним столиком сидять дві-три дівчини. За іншим — хлопці. Хлопці починають замовляти випивку за сусідній столик. Найгірше, коли у цих дівчат вже є хлопці. І почувши по телефону, що їхні кохані набралися, приїжджають, аби доправити додому. І тут починається! Приїжджає міліція. Бармена потім тягають як свідка.
Платив? Є добряче підпиті, які по кілька разів ходять і питають — «скільки з мене?», хоча рахунок вже давно сплатили. А буває, відносить офіціант рахунок на 120 грн., а людина кладе 30 грн. і намагається спокійно піти.
Багаті не гірші. Чим багатший клієнт, тим він вимогливіший — це стереотип. У житті зовсім інакше. Буває, приходять прості люди і з порога починаються претензії. «Ми хочемо за той столик, ну і що, що він на вісім осіб, а нас двоє? Ну і що, що зарезервований? Ти коло мене так не крутися, я тобі все одно чайові не лишу!». З багатими такого зазвичай не буває.
Коктейльна алхімія
Що та як пити? Хто ж знає відповіді на ці питання, як не бармен.
«Замовлення залежить від того, навіщо людина прийшла у бар, — каже Ігор Юзик. — Усі коктейлі діляться на шоти й лонги. Лонги — більші та, скажемо так, цивілізованіші».
Чи не найзнаменитіший з таких — «Мохіто», особливо влітку. Рецепт дуже простий, можна і вдома робити: перетерті лайм і м’ята, тростинний цукор, ром, спрайт. Чи от «Лонг Айленд» — горілка, ром, джин, тріпл-сек (лікер з ароматом апельсина), кола. За лонгом можна посидіти, поговорити й нормально піти додому. Звісно, якщо не дуже захопитися.
«А от шоти набагато підступніші, — продовжує Ігор, — їх п’ють, аби «вбитися». Я таким роблю «Торнадо» — там іде по 15 г лікеру, віскі, самбуки, абсенту і трішки «Бейлісу». І на вигляд нагадує торнадо, і дію має подібну. Або ж «Хіросима» — самбука, бейліс, абсент, і дві краплі гренадіну. Потім це підпалюється. Не раз бачив, коли люди пили без трубочки і це все горіло в роті».
Чи не найбільш вбивчим Ігор називає коктейль зі спортивною назвою «Баскетбол». Рецепт простий — коньяк і той же трепел-сек. А от технологія… «Підпалюєш це все у коньячному бокалі, накриваєш долонею — її просто засмоктує всередину, — говорить Ігор. — А далі фаєр-шоу, тим бакалом «бавишся», як баскетболіст м’ячем. Два — три таких коктейлі і з‑за бару можна не встати».
На ранок «самовбивцям» не позаздриш. Але у барменів є свої хитрощі й для полегшення. Добре рятує всім відома «Кривава Мері» — горілка з томатним соком. А якщо від самої згадки про спиртне жити не хочеться, варто спробувати гарячу каву з енергетиком «Burn». Ігор каже, помагає 100 %.
Але найкращий рецепт — знати міру. Тоді буде легше не тільки вам, але й людям навколо.
