Серед численних фахів є такий, що існує лише декілька днів на рік. Дід Мороз. Погодьтеся – влітку він нікому не потрібний, проте взимку… Що ближче до Нового року, то більше зростає попит на цього бородатого дідугана. Сьогодні деякі секрети новорічного чарівника розкриє Дід Мороз із трирічним стажем.
Як стають Дідом
Особисто я – випадково. Наприкінці грудня 2006 року наше керівництво зібрало нараду, на який вирішувалось питання, хто буде вітати дітей. Ніхто не рвався на цю роль, і тоді погляд начальника зупинився на мені: «Ти, Бондарев, лисий, а значить, голова у шапці пріти не буде. Отож дітей вітатимеш ти!».
Залишилось лише погодитись. А ось стосовно шапки начальник помилився. Голова в ній упріває, ще й як. Особливо коли через непрацюючий ліфт доводиться пертись пішки на дев’ятий поверх.
Від бороди до валянок
Найважливішим атрибутом будь-якого Діда Мороза є костюм. Тут стандартів немає і кожен може обирати те, що йому до вподоби. Одразу даю пораду – на секонд-хенді костюм Діда Мороза ви не купите. Санта Клауси – є, але сумнівної якості. Наприклад, червоні санта-клауські штани рвуться миттєво, достатньо раз зачепитися за двері машини. Матеріал дуже тонкий і, підкреслюю, неякісний.
Моїм першим костюмом став позичений у якійсь школі червоний халат, із ватними обшлагами і коміром. Борода також була ватною, біля рота пропалена сигаретою і в якихось сірих розводах.
Коли наступного року мене вже майже традиційно призначили Дідом Морозом, вирішив пошити костюм сам. У магазині тканин вибрав червону блискучу матерію, яка віддалено нагадувала шовк, матеріал для підкладки і якусь білу бахрому для опушки. Потім попрямував до кравчині і замовив костюм. Тут головне – чітко уявляти собі, чого ти хочеш, і тоді все вийде. Ну і, звичайно, гроші. У 2007 році костюм разом із роботою обійшовся у 300 гривень.
А з чого складається класичний «прикид» Діда Мороза? По-перше, це шуба червоного чи синього кольору. Хоча, шуба – це голосно сказано. Усі новорічні урочистості відбуваються у приміщеннях, де Діду Морозу доводиться багато рухатись. Тому у справжній шубі він швидко впріє. Краще зробити щось середнє між плащем і халатом.
Шапка. Це обов’язковий атрибут. Вона має бути оторочена чимось білим і, по можливості, прикрашена сніжинками. Одразу попереджую, ушанка, навіть фарбована, не годиться.
Валянки. Справжній Дід Мороз мусить бути у справжніх валянках. Звісно, можна натягнути й кирзові чоботи, але в жодному разі не слід вбирати китайські кросівки.
Червоні штани. Діду Морозу доволі часто доводиться танцювати. Тоді поли шуби розлітаються і всім стає добре видно джинси чи кальсони актора. Так і хочеться крикнути по Станіславському – не вірю! Отже, штани мають бути «автентичними».
Аксесуари. До них відносяться рукавиці, пояс і мішок. Стосовно останнього ще одна цінна порада. На новорічних ранках подарунки роздають в кінці, проте Дід Мороз повинен завжди бути із повним мішком. Для цього краще покласти туди подушку – вона легка і додає об’єму.
Борода. Це, напевно, найголовніша річ у костюмі. Якісну бороду дуже важко знайти. Ті, що продаються на базарах, якісь «лисуваті», а з вати виходить не натурально. Найкращими бородами вважаються радянські, їх ще можна зустріти у деяких школах і дитячих садочках.
Привітання на дому
Як правило, це відбувається так. Напередодні Нового року складають списки дітей, яких треба поздоровити. Потім організація виділяє машину й водія, який возить Діда Мороза. Особисто я поздоровляв від п’ятої до одинадцятої вечора 31 грудня. Тут головне правильно скласти маршрут, аби встигнути об’їхати всіх. Моїм особистим рекордом є 30 адрес. Коли під’їжджаєш до потрібного будинку, то телефонуєш батькам. Тато зустрічає тебе, дає подарунок і повертається додому. Ти чекаєш пару хвилин, потім дзвониш у двері. Основне – не налякати дитину громовим басом. Також категорично заборонено надягати резинові маски Діда Мороза. Вони й на дорослого діють неоднозначно, а уявіть, що відчує малюк?!
Візит на квартиру зазвичай триває від 5 до 10 хвилин. За цей час дитина встигає показати новорічну ялинку, розповісти віршик, отримати подарунок, сфотографуватись із Дідом Морозом на пам’ять. Далі краще не засиджуватись, бо можна не встигнути до інших.
Ще одне, втім дуже важливе. Багато татусів гостинно запрошують за новорічний стіл, випити по сто грамів. Цього точно робити не можна. По-перше, дитині неприємно, коли від Дідуся тхне перегаром, а по‑друге, якщо у кожній квартирі пригощатися, то можна й не доїхати до крайніх у списку. Найрозумніші батьки не примушують пити з ними, а тихенько кладуть пляшку до мішка – після закінчення вояжу кожен Дід Мороз придумає, як її застосувати.
Жартуйте більше
Новорічний ранок – це маленька театралізована вистава, і тому мінімальні акторські здібності тут необхідні. Крім того, справжній Дід Мороз має бути як мінімум вище середнього зросту (тим, хто під метр п’ятдесят, краще грати Новий рік) та не мати дефектів мовлення.
На ранку все відбувається за сценарієм. Отже, доводиться вчити слова і пам’ятати послідовність номерів. Дуже багато рухливих ігор із дітьми («бездонний мішок», «морозиво Діда Мороза», «потяг на Буковель» і т. д). Найголовніше відразу зав’язати контакт із дітьми. Спочатку треба починати зі старших діточок, а потім вже й малюки самі втягнуться у гру. Жартуйте більше – діти люблять сміх.
Отже, щоб добре провести новорічний ранок, треба ретельно готуватися та бути присутнім хоча б на одній репетиції. І головне – не боятися глядацького залу.
Корпоратив
Тут ситуація подібна до новорічного ранку в садочку, тільки замість дітей – дорослі. Тому трохи інші конкурси, трохи інші жарти, і головне – знати міру в гощенні.
Отож, вітаю всіх читачів «Репортера» з Новим роком і бажаю, аби ніхто не залишився без подарунка.
