Якщо хочеться нових вражень і провітрити голову від сірих буднів, то Закарпаття — гарний керунок для мандрів. Тут тобі два в одному: і Україна, і закордон.
Мисливський палац графів Шенборнів — найкраще місце для сердечників
Берегово: для душі й тіла
Мандрівку починаємо з Берегова — прикордонного райцентру. Містечко славиться вином і термальними басейнами. Якщо не дуже перебірливі та хочете зекономити, то краще поселитися на спортбазі «Закарпаття». Це такий добрячий відгомін совка, з обдертими стінами й меблями — але дешево.
Температура в басейні + 37°С, можна купатись і взимку. Вода тут лікувальна, із сірководнем, трохи заносить тухлими яйцями. Плавати можна тільки годину, бо більше зашкодить.
Берегово — дуже затишне та компактне: маленькі кольорові будиночки під черепицею, оброслі диким виноградом, багата архітектура, зелень, яка тут уже давно цвіте. Цікаво, що, з одного боку, ніби місто, а заглянеш за величезні ворота у двір — і вмить опинишся в селі: з козами та курами. Дуже гарні дерев’яні жалюзі на вікнах будинків і високі барні стійки на вулицях біля кав’ярень. То для курців, бо палять тут чи не всі.
Усі вивіски двомовні — українською та угорською. Молодь української взагалі не розуміє. Краще питати старших, або російською. 70% мешканців — угорці, мають подвійне громадянство.
«У селах майже всі угорці, — розповідає офіціантка Наталя, вона також угорка, але два роки ходила до репетитора з української. — Молодь не хоче вчити українську, бо багато поступають на навчання в Угорщину. Там воно дешевше і їхній диплом визнають у всьому світі, а наш — ні. Хоч є багато, що поступають до Ужгорода».
Мешканці прикордонної зони мають право перетинати Угорщину в межах до 50 км, до міста Нередьхаза. За словами Наталі, в Угорщину їздять на закупи й відпочивати. «Там дешевше та якісніше, — каже вона. — Наприклад, у наш басейн купатися не йдемо, хіба коли почистять, а чистять двічі на рік. То за ці гроші можна цілий день провести в угорському аквапарку, де п’ять басейнів, а не годину кваситись в одному нашому. Ще хоч би для місцевих якусь знижку робили. В Угорщині ми маємо 30% знижки на поїзди та метро».
Циган у Берегово — десь 30%. Якісь вони тут «неправильні»: не пристають і не просять. Живуть окремо на хуторі, не так далеко від центру. Той хутір обгороджений двометровим сірим парканом. Місцеві застерігають, туди не ходити, кажуть, «білих» там не люблять. На хуторі є свій магазин і школа, яку збудували за голландські гроші. Сьогодні це найкраща школа в місті. Але дітей там майже нема.
Якщо захочеться більше циганського колориту, то треба їхати до Мукачева. Там щонеділі працює циганський ринок — Бортелеп, на якому продають усе підряд, але найбільше — дешевого «базарного» одягу.
Орендувати замок
Найпопулярніший замок Закарпаття — Паланок, у Мукачевому. Але про нього вже стільки розписано, що ми «пролітаємо» автобусом — за 12 км, у селищі Чинадієво. До 1944 року воно називалося Сент-Міколаш (Святий Миколай).
Знадвору — нічого особливого. Серед сірих будівель колишньої автобази замок одразу й не помітиш. Перед сходами — домашній килимок, дзвінок на дверях. Таке воно домашнє…
Замок побудований ще у ХV столітті. За радянських часів тут були казарми, склад, а потім автобаза. Від замку лишилися мало не руїни, якби не подружжя художників Йосипа та Тетяни Бартош. Неймовірні люди, дуже щирі, якісь надихаючі. У 2001 році Йосип Бартош і орендував замок. Угорщина виділила 1 млн. форинтів — п’ять тисяч доларів. Перекрили дах. Збирали гроші й по селу. Допомагали і друзі художники, які залишали картини на продаж. Вітражі на першому поверсі поробили учні пані Тетяни, меблі — точні копії XVII століття, правда у кілька разів менші, також зробили друзі-митці Бартошів.
Нині тут влаштовують концерти високої музики, презентації книжок. Бартоші, до речі, тут і живуть, бо не вистачає грошей на охорону.
Щодо експозицій, то хоч їх тут не багато, але ці червони стіни, напівтемрява, тепло від грубок — настільки все доповнюють, що жодних інших атракцій і не треба. Найважливіше — любов. У замку діє недавно висвячена капличка, де вже вінчалося чимало молодят. Тому й не дивно, що його називають замком усіх закоханих. А все через історію кохання княгині Ілони Зріні та трансильванського князя Імре Текелі. Історія їхнього кохання відома на всю Європу.
Ілона Зріні була просто неймовірною жінкою. Після смерті чоловіка — Ференца І Ракоці — з двома маленькими дітьми на руках вона два тижні керувала обороною замку Паланок. Стала першою жінкою, яку турки нагородили за сміливість. Потім мала все, але пожертвувала тим усім заради кохання. Залишила замки та поїхала до Туреччини, де був ув’язнений її коханий Імре. Бо кохання — понад усе. Тому не дивно, що тут хочуть обвінчатися молодята.
Привиди для сердечників
Наступне відкриття зовсім недалеко, через кілька кілометрів — мисливський палац Шенборнів. На відміну від Чинадіївського замку, йому пощастило. Це державна власність — санаторій «Карпати», тому територія облагороджена, палац збережений.
Туди піднімаємося брукованою стежиною разом із Наталею, яка приїхала сюди відпочивати з Донецька. Жінка не може нарозказуватися, як тут гарно, які смішні слова вивчила, скільки грибів накупила, бринзи, чаїв і як повезе те все додому.
«Ви би в понеділок приїхали, — каже жінка. — Тут о другій роблять безкоштовні екскурсії. Дуже цікаво розповідають. А ще можна поселитися в палаці. Правда, у номерах нема зручностей, зате в палаці. Я живу в сучасних корпусах, але подругам розкажу, що жила в цьому замку, аби заздрили. І жити недорого — 315 грн. за день з харчуванням і деякими процедурами. А ще кажуть, там є привиди».
А санаторій якраз — для сердечників, лише привидів їм і бракувало…
Біля палацу, який дуже гармоніює з синім небом і весняною зеленню, купа люду. Групи учнів, молодята, пенсіонери. Екскурсовод розказує дуже багато, діти галасують, чути погано, але те, що палац побудований «календарно», почула. Він має 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи (кількість тижнів) і 12 входів (місяці).
А тиші й затишку тут можна знайти у кав’ярні — навпроти палацу.
Comments are closed.