У центрі духовної та соціально-психологічної ресоціалізації залежних від наркоманії та алкоголізму «Перемога» не використовують медикаментів. Основними засобами лікування там є молитва, психоаналіз і майже армійська дисципліна.
Біблія та спорт
Центр «Перемога» – це невелике домоволодіння з просторим подвір’ям і присадибною ділянкою. На лавці біля будинку сидить група молодих хлопців. Вони щось жваво обговорюють. Кілька інших пораються на кухні.
Директор центру Сергій, в минулому наркоман з дев’ятирічним стажем, пояснює, що кожного дня ретельно складається графік розподілу буденних обов’язків між усіма тутешніми мешканцями. Суворе дотримання правил – основна умова перебування.
За офіційним статусом центр є благодійною організацією. Він функціонує в Івано-Франківську з 2008 року. А взагалі існує широка мережа аналогічних центрів по всій Україні – в Києві, Броварах, Житомирі, Кіровограді, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Черкасах. Навіть у Москві працює філіал української мережі. Наразі планується відкриття чергового осередку у Львові.
Поштовхом для сьогоднішньої діяльності Сергія послужив його власний сумний досвід. Одного разу, коли він вкотре прокинувся в якомусь із притонів, пережив раптове «прозріння». А критичною точкою стало розслідування кількох дрібних грабежів, у яких Сергій брав участь. Адже іноді доводилось і красти, щоб купити дозу.
Десь з півроку Сергій лікувався в реабілітаційному центрі у Броварах. Там він не лише одужав, а й вирішив боротися за життя інших.
«На відміну від більшості структур для нарко- та алкозалежних, наша програма лікування не застосовує медикаменти. Пріоритет надається духовній психотерапії, – розповідає Сергій. – Практика підтверджує дієвість такої методики. Адже жодні ліки чи кваліфіковані психологи не зможуть замінити постійний контакт і підтримку людей, які пережили ту ж боротьбу із наркотиками та алкоголем. Вони, як ніхто, знають, що саме відбувається в голові у хворого. Ну і, звичайно, щоденне самопізнання через Біблію. Це – найголовніше».
Кожен день у центрі починається із виконання простих побутових обов’язків. Далі – навчальний процес, перегляд актуальних відеоматеріалів християнського спрямування. Потім кожен виконує своє завдання. Наприклад, читають спеціально розроблену літературу, яка орієнтована на самоаналіз та роботу з наставниками. Відпочивають хлопці разом, ходять у театр, займаються майже всіма видами спорту, просто гуляють містом. А найулюбленіша справа тутешніх мешканців – походи в гори.
 Щоп’ятниці, у Івано-Франківську, на Вічевому майдані представники центру ставлять палатку та консультують усіх охочих |
Перші дні. Ломка
Андрієві 20 років. Він один із наймолодших. Енергійний хлопець із Тернопільщини зовсім не схожий на людину з трагічним життєвим досвідом. «Коли він прийшов до нас вперше, – каже Сергій, – я, відверто кажучи, дуже сумнівався у відновленні здоров’я Андрія та його поверненні до нормального життя. Порожній бездушний погляд, апатія. Він ледь тримався на ногах».
Андрій потрапив сюди із алкогольною залежністю. Одразу після смерті батька, який, до речі, помер саме через спиртне, хлопець раптово для себе теж захопився горілкою. Де його тільки не пробували лікувати – і в наркодиспансері, і в психушці, навіть у так званих народних цілителів. Все намарно. Ще трохи і хлопець перетворився б на «овоч», передозований медпрепаратами.
«Я досі пам’ятаю те життя, як в тумані, – розповідає Андрій. – Мій тодішній стан можна описати одним словом – одержимість. А тут я відразу відчув внутрішній спокій. Щоденні розмови із мешканцями центру, які побороли аналогічні недуги, релігійне навчання відродили мене».
За словами директора центру Сергія, найважчими є перші два тижні. Це період постійної ломки та крайньої емоційної нестабільності. Хлопці страждають, не можуть спати, не можуть їсти. Треба постійно бути з ними поруч, підтримувати. В середньому необхідно півроку для позитивного результату, хоча все залежить від індивідуальних особливостей.
«Звісно, виліковуються не всі, – говорить Сергій. – Було й таке, що один із наших просто втік під час прогулянки. Аби відмовитись від того жаху, потрібне справді величезне бажання».
 |
На зразок монастиря
Протягом всього часу лікування хворому забороняється мати при собі мобільний телефон, гроші, виходити одному за межі центру. Ще одна особливість – людину, яка звернулася по допомогу, направляють саме в той центр, який знаходиться якнайдалі від її місця проживання. Тобто всі потенційні шляхи для контакту із минулим зводяться до мінімуму. Також у цій антинаркотичній мережі є чіткий розподіл на чоловічі та жіночі осередки. Так дотримується принцип повного самоконтролю і витримки. «Щось на зразок чоловічого та жіночого монастирів», – жартує Сергій.
Центр «Перемога» живе на благодійні внески самих мешканців, їхніх родичів і меценатів. Іноді отримують часткову допомогу від основного осередку в Києві. Також час від часу беруться за тимчасові підзаробітки – розклеюють оголошення, допомагають охочим по господарству. Втім, працювати за межами центру дозволено лише тим, хто пройшов перший, найважчий, етап.
До теми
На думку завідуючої диспансерного відділення обласного наркологічного диспансеру Тетяни Черкасової, повністю вилікувати наркотичну залежність неможливо, оскільки це є хронічна недуга. Можна лише залікувати. Медикаментозна терапія найефективніша під час ломки. А от подальше внутрішнє налаштування залежить тільки від пацієнта. Саме за психологічною терапією, за словами лікаря, варто звертатися до реабілітаційних центрів.
