На посаді гендиректора «Водоекотехпрому» із 1 липня працює Михайло Ткачук. До того він був технічним директором на цьому ж підприємстві. А вищу посаду зайняв тому, що Микола Саєвич пішов у заступники міського голови Івано-Франківська з питань ЖКГ. «Репортер» вирішив познайомити читачів з новим керівником «Водоекотехпрому», поговорити про труднощі, здобутки і плани на майбутнє.
– Пане Михайле, з якими проблемами стикаєтеся частіше?
– Дуже багато часу приділяю роботі, яка стосується ліквідації паводків. Такого довгого й затяжного періоду дощів я не пам’ятаю за всі роки роботи на підприємстві, хоча працюю з 1988 року. Крім того, цей паводок сильно вплинув на мутність води. Вона зросла в рази, буває що доходить до 1500‑2000 мг / літр. Проте, місто все одно отримує воду якісну та без перебоїв.
– Хіба вода не погіршилася? Кажуть, зараз її взагалі не можна пити…
– Ні, вода така сама, як була. Ми додаємо коагулянт, і вона очищується, відповідає усім санітарним нормам. Я сам п’ю воду з крана. Мало того, ми ще й ставимо в офісі бутильовану воду з того самого крана, щоб люди пили. У нас найчистіша вода в регіоні. У ній є все, що вимагають санітарні норми, не вистачає лише фтору.
– За чутками, Миколу Саєвича «забрали» з «Водоекотехпрому», аби полегшити здачу підприємства у концесію. Що скажете?
– Згідно з умовами позики Світового банку, «Водоекотех-пром» не можна ані приватизувати, ані оголосити банкрутом. Може хтось і планує таке зробити, але йому це не вдасться. Принаймні до 2029 року, коли закінчується співпраця із Світовим банком.
– Підвищення Саєвича допоможе підприємству чи зашкодить?
– Зрозуміло, що ми чекатимемо від нього сприяння. Адже він, як ніхто, знає наші біди.
– «Водоекотехпром» вважається одним із кращих комунальних підприємств в місті. Хіба у вас є біди?
– На сьогодні окупність тарифу з водопостачання для населення – 77 %. Це і є головною проблемою життєдіяльності підприємства. Попри те, що в січні ми підвищували тариф, деякі статті затрат суттєво зросли в ціні. Наприклад, електроенергія, коагулянт, гіпохлорид. А зараз маємо телефонограму, що з наступного місяця вартість гіпохлориду знову зросте.
Ми планували закупити гіпохлоридну установку, щоби на місці можна було виробляти гіпохлорид і проводити знезаражування води. Це здешевило б виробництво утричі. Ми її купуємо за кошти Світового банку. Втім, ця процедура довга.
– Тариф зростатиме?
– Хочемо виносити це питання на обговорення, але, враховуючи політичні моменти, не знаю, чи вдасться. Нині працюємо над розрахунками. Якщо зараз не підвищимо тариф, то станемо збиткові. Є й інші варіанти, щоб не міняти тариф. Наприклад, та ж купівля гіпохлоридної установки. Але, я казав, це питання швидко не вирішиться.
Крім цього, маємо ще одну проблему. Це розрахунки Тисмениці – їх борг перед нами понад 1 млн. грн., і «Теплокомуненерго» – вони винні більше 5,9 млн. грн. Якби нам повернули борги, то ми змогли би платити усі обов’язкові платежі (у Пенсійний і податкову), і в нас не було би відставання із виплатою зарплати.
– Про біди поговорили. Чим можете похвалитися?
– За останні 10 років ми зробили багато. З 1999 року почали працювати над питаннями енергозабезпечення. І у 2005‑му зменшили енерговитрати. У 1999 році ми споживали 16‑18 млн. кВт на рік тільки на водопостачанні, не кажучи про водовідведення. Зараз – на водопостачання використовуємо менше 7 млн. кВт.
Крім того, поміняли технологічну схему, багато зробили із «підйомами» води. Колись у пікові години у нас були перебої з водою, а ціна на електроенергію в піковий час удвічі дорожча. Зараз і на цьому економимо. Наприклад на насосній станції четвертого підйому в мікрорайоні Пасічна ми закачуємо воду в резервуари чистої води, а в часи пік не піднімаємо воду. Тепер і перебоїв немає, і затрати на цій площадці значно менші. Переклали приблизно 70 км водопровідних мереж за період 2000‑2009 років.
– А каналізація?
– У цьому напрямку працюємо з 2003 року. Поміняли обладнання, поставили сучасне. Це дало можливість скоротити персонал, а споживання електроенергії подекуди зменшилось у два-три рази. Перекладено 4 км каналізаційних мереж за цей же період.
– Не так давно майже все місто плавало через забиту дощівку…
– Дощі показали, що каналізаційна система у нас не в порядку. Тому ми зараз активно налагоджуємо цю систему. Щось робитимемо своїми силами, а там, де будуть великі затрати, то проситимемо допомоги. До речі, слід згадати, що наше підприємство не отримує коштів за обслуговування дощової каналізації. Тільки за чистку дощоприймальних колодязів. На сьогодні в Івано-Франківську взагалі немає тарифу на обслуговування дощової каналізації. Тому ми його зараз розробляємо.
– А чому немає цього тарифу?
— Івано-Франківськ – єдиний обласний центр, де дощова каналізація знаходиться на балансі підприємства, яке згідно з ліцен-зією забезпечує надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. В усіх інших містах дощову каналізацію обслуговують дорожні організації, які фінансуються з державних і міських бюджетів.
Comments are closed.