Як не крути, а чоловіки успішніші за жінок. Їх охочіше приймають на роботу, вони очолюють компанії, стоять при владі. Так було завжди. Натомість, сучасні жінки у своїй більшості не згідні на роль домогосподарки. Та й саме життя не дозволить обмежитися сімейним затишком. Ось тільки знайти собі достойний старт у професійній кар’єрі нинішнім молодим спеціалісткам буває ой як нелегко. Більше того, питання навіть не в тому, як зробити кар’єру, а як отримати роботу.
До декрету й після нього
«Так уже виходить, що живемо ми в патріархальному суспільстві, – каже психолог Ольга Литчук. – Воно патріархальне за своєю природою, тому що ми – примати. А у приматів самці завжди очолюють зграї. В нашому ж випадку це – сім’ї, компанії, владні структури. А жінкам найчастіше залишається догляд за оселею, виховання дитини, турбота про чоловіка».
За статистикою, лише 26 % роботодавців візьмуть на роботу жінку, яка має дитину – мовляв, на ній сім’я, дім, їй буде важко і вона не зможе зануритись у роботу. Натомість, інші 7 %, навпаки, візьмуть її з задоволенням, адже вона дуже відповідальна та турботлива, тож у неї й до себе вимоги підвищені. Бездітних молодих жінок узагалі бояться приймати, бо рано чи пізно доведеться відпускати в декрет. Мовляв, нехай народить, облаштується, а потім і на роботу. Хоча найчастіше, якщо випускниці вишу якимось дивом вдалося влаштуватися на хорошу посаду, то материнство ближчим часом вона не планує.
Темп життя, в тому числі і в професійній сфері, з кожним роком збільшується, зміни відбуваються постійно. Цьому сприяє і стрім-кий розвиток комп’ютерних технологій. Адже зараз практично будь-яка професія передбачає використання автоматизованих систем або спеціалізованого програмного забезпечення. Дизайнер, бухгалтер, архітектор, інженер – усі ці фахи пов’язані з комп’ютером. Йдучи в декретну відпустку, жінка випадає із професійної сфери. Тому, вийшовши на роботу, їй доводиться вчитися наново.
Боси і стерви
Уподобання часто залежать від характеру роботи. Жінок охочіше беруть лише на посаду секретаря і бухгалтера. Найчастіше «стать жіноча», як і раніше, потрібна на посадах: секретар-референт, офіс-менеджер, бухгалтер, менеджер з продажу жіночих аксесуарів. Із таким стартом важко просунутися кар’єрними сходинками. Адже вважається, що жінки надто м’які, ніжні і турботливі, аби бути хорошими начальниками. Є навіть перелік суспільних шаблонів щодо роботи і жінок:
• Перш ніж стати начальником, жінка має стати «стервом»;
• Жінка не може одночасно турбуватися про сім’ю і керувати колективом;
• Ставши матір’ю, жінка готова піти з роботи;
• Жінки частіше, ніж чоловіки, користуються лікарняними.
• Жінки працюють заради «деяких» грошей – «справжні» гроші заробляють лише чоловіки;
• Жінки бояться відповідальності;
• Жінки не вміють працювати в команді;
• Жінки не лояльні.
Надто вже вузька модель середньостатистичної жінки, чи не так? Нині від неї вимагається менше, ніж від чоловіка. Суспільству вистачає, щоб жінка була хорошою матір’ю, господинею, дружиною. На щастя, цією моделлю користуються не всі. Так, 47 % роботодавців із задоволенням приймуть на роботу прекрасну половину населення. Особливо, якщо керівник підприємства – жінка…
Натомість, практика відмови у прийомі на роботу на підставі сімейного стану та віку жінки є доволі поширеною. Зокрема, дискримінації зазнають незаміжні жінки, жінки з малими дітьми та жінки віком понад 40 років. Але для них, за рішенням органів міської влади, створюються квотні вакансії.
«Підприємства та установи зобов’язані створювати нові робочі місця для квотних категорій, до яких відносять жінок із дітьми до шести років, одиноких матерів з дітьми до 14 років, – говорить Тарас Лаб’як, спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями Івано-Франківського центру зайнятості.
До речі, під час фінансово‑економічної кризи статистика змінилася. Підприємства стали охочіше брати на роботу жінок через більшу відповідальність, старанність і страх втратити роботу. А може тому, що їм можна платити менше…
Comments are closed.