Любов придумує знаки

Минулого року ковалі подарували Івано-Франківську Дерево щастя. А вже пізніше місцеві молодята придумали цікавий обряд – вішати на нього невеличкі замочки, ніби закріплюючи свої стосунки. Натомість, із цієї традиції виросла ціла дискусія. Думки іванофранківців розділилися: одні кажуть, що звичайні китайські колодки псують ковальську роботу, інші говорять про народження цікавого ритуалу.

Рим, Донецьк, Запоріжжя…

Вважається, що звичай навішування замочків закоханих виник після виходу в 1992 році роману Федеріко Моччa «Три метри над небом», в якому головні герої присягалися одне одному в коханні саме такий чином. До речі, книга стала бестселером. За сюжетом, головний герой вигадує для своєї потенційної подруги легенду про те, що треба повісити ланцюжок із замком на третій ліхтарний стовп найстарішого римського мосту Ponte Milvio, а ключ вкинути у річку Тібр. І тоді вони завжди будуть разом.

В одному з міст-побратимів Івано-Франківська – у Донецьку традиція чіпляти замо-чки розрослася практично повсюдно. Там є спеціально відведені для цього місця: «Міст поцілунків», «Сквер закоханих», брама набережної першого міського ставка в парку Щербакова та брама набережної річки Кальміус. Також донеччани кажуть, що в Парку кованих фігур майже всі металеві скульптури обвішані замками.

А запорізькі молодята вішають замки на металеві поручні та огорожі Мосту закоханих, який знаходиться в парку Дубовий гай. Подібні місця є і в інших українських містах – Одесі, Києві, Дніпропетровську.

Зазвичай парочки ще й вигадують різні клятви та навіть примудряються вмістити на шматку заліза цілі поеми. Крім того, прикрашають замки всілякими стрічками, ганчірочками, а інколи й коштовними цяцьками.

До речі, вже є міста та країни, де місцева влада час від часу проводить такі‑собі «чистки». Адміністрація Риму, приміром, виступає проти поширеної серед закоханих традиції вішати замки на ліхтарних стовпах моста Мільвіо. Причому і в Римі, і у Флоренції за це беруть чималий штраф.

У Києві з Мосту закоханих міська влада також час від часу забирає замки, а молодятам пояснюють, що цим самим не старі сім’ї руйнуються, а дається дорога новій любові…

Форпост любові

Сьогодні на прикарпатському Дереві щастя висять близько 100 замочків. Що думають про таку традицію іванофранківці?

За словами голови Всеукраїнської Спілки ковалів Сергія Полуботька, ковальське дерево за задумом не мало слугувати таким собі форпостом любові та єднання. Тим паче, що тут неможливо вкинути у річку ключик, як в Італії, щоб уже ніколи той замок не відкривався. «Сенс гарного задуму втрачається, – говорить Полуботько. – До того ж, уже неодноразово звучала ідея зрізання тих замочків від відповідних міських служб. Мовляв, спотворюють».

Тож, аби все було логічно і цивілізовано, Сергій Полуботько пропонує на одному з фестивалів ковальського мистецтва всі ті замки офіційно перенести на браму Мосту кохання, що на міському озері. «І нехай би продовжувалась у нашому місті гарна традиція», – додає він.

Закрий колодочку «на щастя»

Іванофранківці Анна Медведик та Олег Берлін планують одружитися 8 серпня цього року. «Мені здається, це дерево дуже символічне і у підсвідомості багатьох молодих людей воно є знаком і символом Щастя. Сподіваюся, ті думки будуть матеріалізуватися, – говорить Аня. – Ми з Олегом теж планували у день весілля закласти там свою колодочку. Думаю, повернення до неї буде нагадувати про моменти і думки, які наповнювали нас у час її закладення».

На думку Олега, міцність шлюбу та сімейних стосунків залежить від того, чи люди розуміють одне одного, чи підтримують, чи ділять свої радощі та негаразди. «Ставлюся до того простіше. Можливо, за кілька років варто буде почепити такий замочок, згадавши про дату одруження, – говорить Олег. – Тоді це може бути знаком того, що стосунки міцніють».

«Мені це дуже не подобається, – каже музикант Ірина Федина. – Якби це була одна колодка із певним задумом, то ще сяк-так. Як можна взяти та обліпити банальними колодками такий витвір мистецтва ковалів? Над тим деревом працювали майстри, мали якийсь задум… Не думаю, що ковалі у захваті від такого «вдалого» доповнення. Якщо молодята вважають, що тією колодкою вони скріплять своє сімейне щастя, то це не так. Нехай краще начеплять їх на свої язики та не говорять одне одному дурниць. Це точно стане запорукою їхнього щастя. А на дерево скільки не вішай – не допоможе».