Молодь сходиться на квартирі. Одразу кажемо – жодної п’янки, наркотиків і т. д. Квартирник не є звичайною тусовкою. Він може бути, наприклад, із читанням поезії Ліни Костенко, Лесі Українки, зі спокійною музикою, з виставами.
Саме на такий квартирник у Івано-Франківську запросили й «Репортер».
Кімната Фенікса
Будинок на Франка, 46. Тутешня квартира № 2 останнім часом стала досить популярною серед молоді. Щотижня, чи в суботу, чи в неділю, там відбуваються тематичні квартирники. 5 квітня присвятили Лесі Українці.
…Біля під’їзду вже стоять хлопці та дівчата, якісь такі дуже позитивні, навіть одяг – кольоровий, яскравий. Із домофона чути приємний дівочий голос: «Кімната Фенікса, заходьте». Нам також туди.
На першому поверсі гостей зустрічають усміхнена дівчина з підвіскою у вигляді фенікса на грудях і веселий бородатий чоловік з масивними козацькими сережками у вухах. Це господиня квартири Рената Налисник та її хлопець Андрій Бутковський – ініціатор ідеї з влаштуванням квартирників. Вона навчається у Києво-Могилянській академії на культуролога, а він закінчує Інститут мистецтв Прикарпатського університету – буде художником-етнодизайнером.
«Ідея виникла спонтанно, – розповідає Рената. – Я завжди мріяла організовувати подібні речі: виступи, концерти, кінопокази, творчі зустрічі. І взагалі, у мене мрія – відкрити у рідному місті культурно-мистецький центр. Про це я завжди говорила Андрію. Розумію, що для цього потрібен великий капітал, але він переконав мене, що насправді все набагато простіше. Можна починати і з чогось маленького. Так і закрутилося».
До організації молоді люди підійшли дуже серйозно. Рената навіть попередила дільничного міліціонера та дізналася у нього всі важливі моменти: взимку музика до 22.00, а влітку – до 23.00. Із сусідами пощастило – лише на другому поверсі мешкає подружжя пенсіонерів і вони поки що не скаржилися.
Визначились і з внутрішніми правилами: жодного алкоголю, позитив і повага один до одного. За вхід призначили символічну плату – від 5 до 10 гривень. Усі гроші йдуть на оплату комунальних послуг, чай, каву, цукор.
А ще вони створили спільноту у соцмережах, де афішують свої заходи, роблять опитування, шукають однодумців. «Група називається «КіМнаТа «Фенікса» – це така абревіатура, – пояснює Рената, – тобто культурно-мистецька точка, а «Фенікс» – мій літературний псевдонім».
Усі були чемні
Квартирники тут почали організовувати недавно – місяць тому. П’ять уже провели. Організатори щоразу різні, Рената та Андрій лише «надають площу». Перший влаштовувала міська молодіжна організація «Фундація регіональних ініціатив». Він був приурочений Дню поезії та дню народження Ліни Костенко.
«Усе пройшло надзвичайно спокійно та культурно: люди читали вірші, грали на гітарах, – розповідає Рената, – бо я переживала, що зараз зберуться і рознесуть мені хату. Але побачила геть інше. Насправді, такої атмосфери молодим людям дуже бракує. В кінці вечора багато підходили, дякували за можливість десь себе подіти й гарно провести час. І ми розуміли, що робимо щось добре».
Потім були драйвовіші квартирники, наприклад, «Хата мого вуйка». За словами Ренати, він набрав рекордну кількість учасників – 50. Дівчина запевняє, що всі були чемні. Далі був вечір, приурочений Франції, Ейфелевій вежі, романтиці.
«Ми свідомо намагаємося кожного разу залучати до організації нових людей, а самі лише надаємо приміщення, – каже Андрій Бутковський. – І щоразу виходить щось інше, цікавіше. Вже є два замовлення на наступний тиждень. Також плануємо організовувати різноманітні майстер-класи та започаткувати «живу бібліотеку» – аби люди обмінювалися улюбленими книжками».
Таємний дар
У квартирі назбиралося зо 30 людей. Можна починати вечір. Усі розмістилися на підлозі у найбільшій кімнаті. Сьогодні організатори – дівчата з юного франківського гурту «Таємний дар», а вечір назвали «Одержимі одержимістю».
Вимкнули світло. Ведуча розповіла, що квартирник присвячений творчості Лесі Українки, оголосила список тих, хто буде виступати. Охочі по черзі виходили на середину і читали щось улюблене з творчості Лесі Українки. Хлопці – щось патріотичне, а дівчата – переважно з любовної лірики. Це трохи наганяло романтики, по кутах обнімалися пари. Одна рудоволоса дівчинка так щиро зачитала уривок з листа Лесі Українки до Сергія Мержинського – аж мурашки по спині.
Час від часу робили перерви на чай з печивом. Утім, дістатися до кухні щастило хіба тим, що сиділи біля дверей, і то – на цьому перешкоди не закінчувалися, бо треба було якось перелізти купи взуття у невеличкому коридорі.
На кухні панувала ще затишніша атмосфера. За чаєм ділилися враженнями, говорили про творчість поетеси, про різні фільми та книжки.
Друга частина квартирника виявилася майже містичною. Ведуча розповідала про вірші-гекзаметри Лесі Українки, зокрема один із них – «Таємний дар». Таким чином і представила однойменний гурт. Дівчата влаштували справжню виставу. Виглядало моторошно та заворожуюче.
І хай тепер спробують сказати, що вся молодь розбещена. Принаймні тепер ви знаєте, де таких немає.
P. S. В Івано-Франківську є ще одне «квартирникове» місце – меморіальна квартира художника Володимира Чернявського. За підтримки культурологічної фундації «Цинамоновий Хрущ» тут організовують традиційні філософські квартирники «Під абсент».
Можливо, є в місті й інші квартирники, але «Репортеру» про них невідомо. У будь-якому разі нехай їх буде більше, на відміну від притонів – «підвальників» чи «під’їздників».
До теми
Квартирники – концерти в домашніх умовах – були особливо поширені в СРСР у 1980‑х, коли деякі музиканти і рок-групи не могли виступати офіційно. Квартирники давали такі відомі музиканти, як Борис Гребенщиков, Віктор Цой, Майк Науменко, Юрій Шевчук та багато інших.
