Справжню любов не спинить ціла королівська родина разом із міністрами. Воно надихає та дає сил жити і творити. Його усвідомлення дозволяє відшукати внутрішній спокій. До дня усіх закоханих «Репортер» зробив невеличку підбірку найнезвичайніших історій кохання.
Між троном і коханням Едуард VIII обрав Уолліс
Трон – ніщо без коханої
І почнемо ми майже казково – з розповіді про одного принца – англійського монарха Едуарда VIII. Він став першим та єдиним королем в історії Англії, який добровільно зрікся престолу заради своєї коханої – американки Уолліс Сімпсон.
Принцу Уельському було 36 років, коли він вперше зустрів Уолліс. Жінка була заміжня вдруге, жила в Лондоні з чоловіком, багатим підприємцем Ернестом Сімпсоном. Принц Уельський закохався в неї з першого погляду. Але родина не сприйняла його захоплення.
Коли ж помер англійський король Георг V, Едуард вступив на трон. Паралельно Уолліс подала на розлучення, але про законний союз короля з американкою ні королівська сім’я, ні парламент не хотіли чути. Едуарда поставили перед вибором: або трон, або Уолліс. Він обрав кохання.
10 грудня 1936 року Едуард VIII зрікся престолу та виголосив свою знамениту промову перед народом: «Ви всі знаєте обставини, які змусили мене зректися трону. Але я хочу, щоб ви зрозуміли, що, приймаючи це рішення, я не забув про країну та імперію. Але ви також повинні повірити в те, що для мене неможливо виконувати обов’язок короля так, як я б цього хотів, без допомоги і підтримки жінки, яку я люблю».
У червні 1937 року вони одружилися. На весіллі було лише 16 людей і нікого з королівської родини.
Попри все, подружжя прожило довге й щасливе життя. Вони разом подорожували та писали мемуари. Їхня сімейна ідилія тривала до 1972 року, поки Едуард не помер від раку. Сама Уолліс померла 24 квітня 1986 року. Вони поховані разом у королівській усипальниці.
Шлюб утрьох
Творчі люди, вони також люди, правда, не такі, як усі. Стосунки відомого російського поета Володимира Маяковського та його коханої Лілі Брік і досі викликають різну реакцію.
У передсмертній записці Маяковського, серед інших, була фраза: «Лілю, кохай мене»
До моменту зустрічі з Маяковським Ліля вже була одружена з Осипом Бріком. У їхньому будинку збиралися художники, поети, політики. У 1915 році сестра Лілі Ельза познайомила Бріків зі своїм близьким другом, молодим поетом Маяковським, з яким хотіла пов’язати своє майбутнє. Але тому сподобалася Ліля. Того вечора він присвячував їй вірші, а за кілька днів просив Бріків прийняти його жити до себе. Так почався один з найгучніших романів ХХ століття, який ще називали «шлюб утрьох».
Цікаво, що в Осипа Бріка була постійна коханка на стороні, Ліля крутила романи з різними чоловіками, а Маяковський – з жінками. Про всіх вони розповідали одне одному. Незважаючи ні на що, Маяковський називає Лілю своєю дружиною та дарує каблучку, на якій викарбувані три ініціали – Ліля Юріївна Брік – ЛЮБ. Якщо її крутити на пальці, то виходить слово – люблю. Цей перстень Ліля не знімала до самої смерті.
У квітні 1930 року Бріки поїхали до Берліна. Маяковський проводжав їх на вокзалі. А за кілька днів Осип і Ліля отримали телеграму з Росії: «Сьогодні вранці Володя наклав на себе руки». Це сталося 14 квітня 1930 року. Він залишив записку, в якій, серед інших, була фраза: «Лілю, кохай мене».
Маленьке чорне плаття
Артур Капель на прізвисько «Бой» і Габріель (Коко) Шанель познайомились у ті часи, коли вона була ще бідною провінціалкою. Саме Бой розгледів у Габріель талановитого дизайнера та всяко заохочував її до улюбленої справи – спершу пошиття капелюшків, потім одягу, а згодом допоміг відкрити майстерню та крамницю. Вони любили один одного та деякий час жили разом.
«Він з’явився найбільшим шансом у моєму житті, – так говорила про свого Боя Шанель. – Він знав, як розвинути в мені унікальне за рахунок всього іншого».
Незважаючи на почуття, вони так і не одружилися. У грудні 1919 року, дорогою до Канн, Артур Капель потрапив в аварію і загинув. Тоді, за словами Коко, вона втратила любов усього свого життя.
Вона ще більше поринула в роботу і в пам’ять про коханого створила своє знамените маленьке чорне плаття. Так Шанель, оплакуючи втрату коханого, загорнула в траур жінок усього світу.
Геній і муза
Гала і Сальвадор Далі – ще одна з найдивніших пар світової богеми. Далі було 24, коли він зустрів на 10 років старшу Галу (Олену Дьяконову). Ця жінка володіла якимось містичним даром зачаровувати чоловіків і знаходити серед них таланти. З того часу вона стала музою генія Далі.
Сальвадор Далі та його муза – Гала
Він зображував її на своїх картинах. Завдяки Далі Гала стала чи не найвідомішою моделлю, а її тіло не менш знамените, ніж тіло Венери Мілоської. Вони були одним цілим, доповнювали один одного, тож не дивно, що на початку 1930-х років художник підписував свої картини – «Гала – Сальвадор Далі».
«Вранці Сальвадор робить помилки, а в другій половині дня я їх виправляю, розриваючи легковажно підписані ним договори», – так розповідала про чоловіка Гала.
Вона померла в 1982 році. Далі навіть не прийшов на похорон. Після її смерті він впав у страшну депресію, припинив малювати. Художник пережив кохану на сім років.
Останнє кохання Кобзаря
То була 19-річна Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками. Накупив їй тканини, капелюшків, туфель, перснів, білизни, сережок із медальйонами, коралів і навіть Євангеліє в білій оправі із золотими краями.
Але дівчина не захотіла залишати столичного життя та переїжджати в Україну, щоб жити у селі. Вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлєва.
Лише в 1904 році, по смерті свого чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей у Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка зі словами: «Приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…»
