Це верховинське село – то якийсь окремий світ. Тут є свої правила – наприклад, штрафують за недоглянутих корів. Діють свої забобони чи прокляття – вчителям місцевої школи підсипають якусь чаклунську суміш. А ще є свій гумор, за який звичайний сільський школяр виграв аж 50 тисяч гривень. А навколо – гори!
Перед святом
Село Ільці простяглося на шість кілометрів на дорозі між Ворохтою та Верховиною. До місцевої сільради входить і невеличке село Ходак. В Ільцях понад 2000 мешканців, 14 магазинів і 11 капличок. Люди працюють на місцевій приватній пилорамі, їздять на роботу до Верховини або на заробітки за кордон.
Коровам тепер на дорогу – зась!
Туристам Ільці добре знайомі, бо то такий перепускний пункт на Дземброню, Буркут, а там уже на Піп Іван і Чорногірський хребет.
Навкруги зелено й сонячно, видно темнуваті вершини із засніженими верхами. Краса! Село трохи довге – від школи до клубу, церкви, сільради таки треба пройтися. На вулиці – майже нікого, лише чути цвіркунів. Скоро буде дощ.
Певне пожвавлення побачили на цвинтарі. Тут багато людей з косами, граблями, сапами. Перед Зеленими святами всі порядкують біля могил рідних. А ще в Ільцях у неділю – празник, храмове свято.
Високий сивуватий чоловік – пан Василь, фарбує в зелене стіл і лавку. Каже, такого празника, як у них, в цілому районі нема. Готуються ще серед тижня, облагороджують територію біля церкви, на цвинтарі, бо людей їде – тисячі. «Отак від сільради й до центру села зо два кілометри, то все людьми забито, – говорить пан Василь. – Колись за радянських часів це була єдина церква, яку не закрили, то люди й приїздили зі всюди. І зараз з’їжджаються раз на рік».
Шкільна чортівня
Зграя школярів повертається з пришкільного табору. Блакитна будівля школи одразу кидається в очі серед тої зелені та гір. Ця школа має свою незвичну історію. Недавно тут говорили про мольфарство.
Шкільна техпрацівниця помітила під директорськими дверима та дверима ще кількох вчителів розсипану суміш із солі, перцю, глини і ще чогось. Спершу на це не зважали, але потім воно повторилося, а ще хтось псував сантехніку. Тоді написали заяву в міліцію. Приходив слідчий і з того часу «чортівня» припинилася.
«Репортер» застав у школі кількох учителів та директора, які підтвердили цей дивний факт. Кажуть, жодної магії не відчули, хіба психологічний дискомфорт. Взагалі про цю історію говорять неохоче.
А почалися ті підсипання, коли у школу призначили нового директора – Василя Стецика. До того керувала 21-річна Любов Шкрібляк, а насправді – її мати, вчителька географії Марія Сухарчук, кажуть педагоги. За їхніми словами, керівництво творило, що хотіло, «бо були з регіонів». Постійні конфлікти з вчителями, з батьками, дійшло до того, що з 43 педагогів 20 звільнилися, 60 дітей батьки перевели в іншу школу, а 20 першокласників просто не прийшли у перший клас. Директора школи змінили під час революції.
Ільці – не Індія
І це ще не єдина чудасія, яку в Ільцях сприймають якось звично. Тут почали штрафувати безвідповідальних ґаздів за недоглянутих корів. Долучилися до такого нововведення сільрада, сільські депутати з самообороною та дільничний. Але штрафують не за зовнішній вигляд худоби…
Під сільрадою стоїть і курить невеликого зросту чоловік – сільський голова Василь Джоголюк. Він кількома словами переповідає: дійсно, ввели штрафи і складають адмінпротоколи за порушення благоустрою села. Штрафують тих, хто самовільно пускає корів дорогами.
За словами пана Василя, самооборона виловлює худобу та спроваджує у спеціальну загороду. Як ґазди не приходять, то є люди, які ту худобу доять, а молоко віддають у дитячий садок. Було й таке.
«Загалом люди позитивно сприйняли такі правила, – запевняє пан Василь. – По горах худоба завжди ходила, але не по дорогах. У нас як в Індії – худоба, то святе. Та з цим явищем треба боротися. Через рогату худобу багато ДТП. Минулого року були три аварії, загинула одна корова. Недавно – знову ДТП, але, слава Богу, ніхто не постраждав. Тут траса Ворохта-Верховина. Є загороди, най там пасеться».
До речі, штрафи – від 330 до 1700 грн. Цьогоріч покарали вже трьох селян, але мінімально. Гроші, запевняють у сільраді, підуть у бюджет села.
До речі, того дня корів на дорогах не бачили.
Жарти на 50 тисяч
І на десерт – ще одна історія – про звичайного школяра, відомого у селі, а тепер і в Україні жартівника 17-річного Василя Копчука. Хлопчина нещодавно взяв участь у телешоу «Розсміши коміка», виграв 50 000 грн. і став наймолодший учасником в історії шоу.
Зірка гумору Василь Копчук ще й непогано малює
Русявий, веснянкуватий Василь із несмілою посмішкою виходить з хати. Як на жартуна, то якийсь дуже скромний. Але без Василя в селі не обходиться жодне свято. Виступає він часто, грає у сільському КВНі. Вирішив взяти участь у кастингу до телешоу, який проводили у Франківську – виграв і поїхав на запис програми до Києва. Усі жарти писав сам. Дивився новини, комедійні програми, аби знати, з чого жартують найчастіше. Все відсилав організаторам на погодження, аби не було чогось некоректного чи банального.
Гроші, які Василь потім виграв на шоу, каже, витратить на навчання, збирається до вишу. Гарно малює, тож, можливо, вибере архітектурний факультет. Сподівається, що у майбутній «альма матер» буде студентський КВН, а як ні, то організує. Ще зізнається, що мріє стати сценаристом і писати жарти для улюблених комедійних передач.
Також хлопчина мріє взяти участь у «Супер грі», де найкращі коміки змагатимуться за 100 000 грн.
Минулого тижня у сільській школі організували свою версію «Розсміши коміка». Тепер усі, починаючи з другокласників, намагалися розсмішити місцеву «зірку» – Василя Копчука. Вчителі навіть скинулися на грошовий приз. Шоу вдалося.
Ось такими історіями та досягненнями живе звичайне гірське село. А ваше?
