Ганна Ерстенюк: «Готуємо сучасних медиків»

Перший проректор Івано-Франківського медуніверситету Ганна Ерстенюк розповіла «Репортеру» про нові проекти закладу, життя його студентів та відкриття єдиного в Україні Центру біоелементології. Науковці цього Центру за однією людською волосиною можуть дізнатися біологічний склад людини та розповісти про її хвороби.

– Пані Ганно, як минає для університету цей навчальний рік?

– У нас немає розмежування початок і кінець року. Наприклад, зараз ми готуємося до практично-орієнтованих іспитів. З іншого боку, вже йде вступна кампанія. 1 червня – в університеті день відкритих дверей. Також проводимо зустрічі з випускниками шкіл у районах. Запрошуємо їх на нашу навчальну базу, зокрема, до анатомічного музею, аби вони зрозуміли, чи це насправді їхній фах.

– У більшості українських вишів нині важкі часи. Як тримаєтеся на плаву?

– Цього року мали дві моніторингові групи від Міністерства охорони здоров’я. Витримали їх достойно.

На початку січня був моніторинг медичного коледжу. Цього року мали там перший випуск фельдшерів. Ці молоді люди, які приходять у медичний коледж після дев’ятого класу, мають можливість за три-чотири роки здобути фах, середню освіту, а також зрозуміти своє місце у медицині.

Також вперше набираємо за скороченою програмою у вищу школу (на другий курс) стоматологів і фармацевтів. Минулого року ми прийняли лише одну групу – лікувальна справа. Ставлення студентів цієї групи до навчання зовсім інше, ніж тих, що прийшли після школи. Вони встигали все. Наприклад, на вихідні з’їздити на Майдан, а в понеділок бути готовими до навчання. Такий спосіб підготовки до вищої школи має право на існування та десь показує нам європейський шлях.

– При університеті діють навчально-практичні центри. Наскільки вони важливі для майбутніх медиків?

– Студенти мають можливість оволодіти практичними навичками не одразу біля ліжка хворого, а на муляжах, фантомах, за симуляційними програмами. Маємо власні програми, зокрема розробку молодого асистента Андрія Павтуса за системою 3D.

Також маємо клінічні навчальні бази у амбулаторіях сіл Чукалівка, Крихівці та Іваниківка. Це добре для студентів, бо тоді вони мають велику практику спілкування з пацієнтами, а місцевим не треба їхати на обстеження до Івано-Франківська. В Іваниківці запроваджено проект «Телемедицина», що дає можливість студенту передати результати аналізів та одразу отримати консультацію у професора.

Усе це робиться для того, аби студент вийшов фахівцем не вчорашнього дня, а сьогоднішнього.

– Нещодавно ваші студенти взяли участь у велопробігу, роздавали листівки про хоспісну медицину. Маєте багато волонтерів?

– Вони самі зголосилися допомагати в хоспісі. Таких студентів небагато, хочемо, аби їх було більше.

Наш університет, другий після столичного університету імені Богомольця, бере участь у міжнародному проекті «ТEMPUS», в освітній програмі «МUMEENA». У рамках цієї програми минулого року ми побували у Римі, де відвідали хоспісну клініку при Католицькому університеті. У них студента готують до роботи з важкими хворими з першого курсу. Адже не кожен лікар чи медсестра може там працювати – бо це сильне емоційне вигорання. Тому треба з самого початку готувати майбутнього доктора до того, що так чи інакше, а йому доведеться мати справу з подібними пацієнтами, нехай не постійно. У нас є окремий курс паліативної медицини для шостого курсу, але цього замало.

Тому ми створили наскрізну програму практичних навичок з хоспісної медицини, представили на кількох форумах. Вона затверджена центральним методичним кабінетом Міністерства охорони здоров’я.

– І студенти хочуть вчитися та працювати?

– Наші – дуже активні. Вони самі приходять з ідеями, а ректорат підтримує їх. Це проекти по гіпертонії, акції «Краплина крові» та «Лікарня для ведмежат», велопробіг «Рух заради здоров’я» та інше.

Також вони опікуються дитячими будинками у Крихівцях і Залуччі. Це не епізодичні візити до свята Миколая, а постійні. Вони готують для дітей вистави, збирають кошти, навчають дітей елементарній гігієні. Наприк­лад, студенти стоматологи привозять зубні пасти та щітки.

У революційний час студенти самі зголосилися зробити навчання серед мешканців міста з першої невідкладної допомоги.

– А коли ж вони відпочивають?

– До речі, цього року вперше відкрився профілакторій «Медик» на 50 місць. Протягом 20 днів студенти, у яких є проблеми зі здоров’ям, можуть відпочити та оздоровитися. Профілакторій добре оснащений, знаходиться на базі нашого гуртожитку № 4. Влітку плануємо там же поселити студентів із малозабезпечених сімей і дітей-сиріт. До послуг студентів база «Арніка».

– Чули про центр біоелементології. Що це таке?

– Ще раніше в нашому університеті була дуже потужна Школа біоелементології, яку очолював ректор, академік Георгій Бабенко. Тоді було захищено понад 110 ди­сертацій. У пам’ять про нього з 2009 року ми влаштовуємо Бабенківські читання. Запрошуємо тих, хто продовжує вивчення макро- і мікроелементів, з яких побудовані і ми з вами, і все, що нас оточує. Під час таких зустрічей визріли ідеї щодо Школи мікроелементології для молодих вчених і створення Центру. Наш Центр – єдиний в Україні, цього року ми пройшли акредитацію.

– Чим цікавий Центр?

– Маємо можливість визначати вміст макро- та мікроелементів в організмі людини за її волоссям та слиною, а також в об’єктах довкілля. Далі можемо сказати про потребу вашого організму.

Уже є досвід такої роботи, є апаратура, працюємо над оновленням бази. Ми цього року знов отримали фінансування для кількох наукових розробок у цьому плані – зі збереження та профілактики здоров’я.

– Такий аналіз може зробити будь-хто?

– Так. Центр знаходиться у головному корпусі університету, на першому поверсі.