Поки одні школярі після уроків убивають вільний час у комп’ютерних іграх, інші вчаться мистецтву. «Репортер» вирушив у художню школу подивитися, як розвивають дитячі таланти.
Понеділок, післяобідня пора. У школярів закінчилися уроки, але не всі з них вже вільні від навчання. Є й такі, в кого попереду ще декілька годин творчої праці. Вони одразу після уроків прямують до інших класів, де будуть малювати, ліпити, вирізати.
Єдина в Івано-Франківську державна художня школа розташована на вулиці Павлика, 17. «Наша школа заснована ще в 1959 році, — розповідає Михайло Щерб’як, директор закладу і викладач скульптури. — За радянських часів ми перебували на вулиці Сірика, потім декілька разів переїжджали й, нарешті, опинилися тут. Наразі маємо 300 учнів основного контингенту й 70 у підготовчій групі».
Як і в будь-якому навчальному закладі, діти тут розподілені на класи. За віком, перший клас «художки» — це шостий звичайної школи. Відповідно другий — сьомий і т. д. Завершується навчання у четвертому класі, випускники — діти 16-17 років.
Ми потрапили якраз в той час, коли почалися заняття. Оскільки директор мав йти на урок, далі невелику екскурсію школою зголосилася провести Лілія Присяжнюк, заступник директора й викладач-методист. Дорогою до класів, пані Лілія каже, що, на жаль, школа не може задовольнити потреби всього міста, тому в них навчаються тільки діти від десяти років.
«У нас є школярі не тільки з міста, приїжджають і з сіл — Радчі, Боднарова, — розповідає заступник директора. — Дітям інколи важко поєднувати звичайне навчання із художнім. Але нашим вдається встигати. Порівняно з минулими роками, зараз кількість охочих навчитись мистецтву зростає».
У школі вивчають 14 предметів — від історії мистецтв і композиції до скульптури і прикладного мистецтва. На стінах у коридорах висять роботи учнів, оскільки виставкового залу немає. Натомість решта робіт майже постійно знаходяться на виставках у місті: в Народному домі, музичній школі № 1. Може «художка» пишатися й видатними випускниками. Свого часу її закінчили директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега, добре відомий в Україні та за кордоном художник Володимир Чернявський, багато інших митців.
Урок скульптури веде директор Михайло Щерб’як. Тут учиться випускний четвертий клас. Діти ліплять фігури із пластиліну. Їх сьогодні небагато, бо це перший урок у цьому семестрі.
Далі йдемо на урок композиції до тутешніх першокласників. «Сьогодні ми розглядаємо тему природних стихій: вітер, вогонь, воду, — розповідає вчитель Назар Кардаш. — Діти малюватимуть тонким пензлем, пером, навіть чорним фломастером, тобто тонким інструментом. Ці вміння знадобляться їм у подальшому навчанні, коли ми будемо малювати пейзажі». Пан Назар викладає тут уже 23 роки, крім того, й сам працює творчо — як живописець.
Наостанок — клас прикладного мистецтва. На полицях стоять вироби з паперу: машини, літаки, принцеси у платтях, багато іншого. Краса надзвичайна, аж не віриться, що все це паперове. До речі, у класі — самі дівчата. Може, ця робота потребує більшого терпіння, чого хлопцям завжди не вистачає? Хоча, певно, бувають і винятки…
У коридорі зустрічаємо невеличку дівчинку, яка трохи спізнилася на заняття. Дарина ходить у перший клас, зараз поспішає на урок композиції. «Не змогла вчасно прийти, бо в місті — страшенні затори», — виправдовується вона.
Шкода, що не всі сучасні діти можуть ось так після уроків проводити дозвілля з великою користю. Ймовірно, більшості таки заважає всюдисущий нині комп’ютер. Тоді, можливо, є сенс зробити ще й віртуальну художню школу?
Comments are closed.