Новий проект Податкового кодексу викликав жваве обговорення як серед підприємців, так і серед політичних партій і громадських організацій. Хтось обурюється, хтось збирає підписи, а хтось – дивіденди. Мовляв, Податковим кодексом урядовці продовжують розчаровувати Україну… Особливо, якщо згадати про те, що спершу хотіли, а потім передумали, вводити податок на нерухомість. Про нього, до речі, говорять ще з середини 1990‑х.
Зовсім недавно на засіданні уряду введення цього податку знову обговорювалося. За словами начальника відділу масово‑роз’яснювальної роботи ДПА в області Михайла Королика, податок на нерухомість віднесли до місцевих. Тобто, повноваження про його запровадження мало отримати місцеве самоврядування. Верховна Рада визначає вид податку і «верхню планку», а місцева рада має можливість цю ставку зменшити.
«Якщо перейти безпосередньо до ставок податку на нерухомість, – каже Королик, – то пропонувалося, щоб житлова нерухомість до 300 кв. м не оподатковувалася. Також передбачалося стягнення податку на комерційну нерухомість. Правда, це планували ввести з 2014 року».
Отже, ставка податку з житлової нерухомості квартири, яка перевищує 300 кв. м, та будинку, який перевищує 500 кав. м, мала складати 2 % від мінімальної заробітної плати. Якщо перевести це на гроші, то це – 20 грн. за метр квадратний. Тож, соціально незахищені верстви населення навряд би зачіпало. Бо, погодьтеся, маючи таке житло, треба й мати кошти його утримувати. Для юридичних осіб ставка планувалася у розмірі 0,5 % від балансової вартості, яку обраховує БТІ при проведенні технічної інвентаризації житлової нерухомості.
«Однією з найбільших проблем запровадження податку на нерухомість є труднощі щодо формування бази оподаткування, зокрема щодо визначення вартості об’єктів, – зазначає партнер юридичної компанії «Моріс Груп» Оксана Кобрин. – Малоймовірно, що в сьогоднішній ситуації можна буде швидко та ефективно, а головне – більш-менш справедливо, провести ринкову оцінку всіх об’єктів нерухомості України з метою їх оподаткування».
Проте, Оксана Кобрин розповіла, що податок на нерухомість успішно застосовується в багатьох країнах світу. Найяскравішим прикладом вона називає Канаду, де надходження від «нерухомого» податку в окремих провінціях складають приблизно 40 % прибуткової частини бюджету. Правда, об’єктом оподаткування, як правило, вважаються не тільки споруди, але й земля.
Світовий досвід підтверджує ефективність введення податку на нерухоме майно, каже Кобрин, проте все одно є багато прикладів і способів його уникнути. Мовляв, найчастіше фактичні власники маєтків не реєструють своє право власності, тобто не завершують будівництво та не здають дома в експлуатацію. А в деяких країнах будинок, переданий у заставу, не підлягає оподаткуванню. Тому власники, буває, навмисне передають житло в іпотеку і так уникають сплати податку.
«Без сумніву, що і в Україні разом із введенням податку на нерухомість будуть застосовуватись власні способи уникнення оподаткування, – зауважила Оксана Кобрин, – різноманітність яких залежатиме лише від конкретних умов запровадження податку на житлову нерухомість».
Правда, це буде тільки після того, як про податок на нерухомість перестануть говорити, а нарешті таки його приймуть. Бо наразі власники елітних помешкань можуть спати спокійно. При реєстрації проекту Податкового кодексу в парламенті ця норма з документа якось зникла…
